Світло духовності і культури (3 історії Києво-Печерської лаври ХVІІ–ХVІІІ ст.) // Світлана Кагамлик

Кагамлик С., Світло духовності і культури (3 історії Києво-Печерської лаври ХVІІ-ХVІІІ ст.). – К.: Наш час, 2008. – 327 с. – (Сер. «Невідома Україна»)., ISBN 978-966-1530-07-1, ISBN 966-8174-12-7 (серія), Києво-Печерська лавра… Що ми вкладаємо у це поняття? Найбільша українська святиня, пам’ятка давньої архітектури і мистецтва, колиска української старовини. Але у чому святість Київської Лаври, її висока духовність, велич культурних здобутків, які впродовж віків були символом і славою українців – на ці питання далеко не кожен знайде відповідь. Більшість переконана, що найбільший розквіт Печерського монастиря і його вплив на суспільство припадає саме на часи Київської Русі. Проте не усім відомо, що саме період XVII–XVIII ст. склав «золотий вік» в історії Лаври, коли вона досягла свого найбільшого духовного авторитету і найвищого злету культурно-просвітницької діяльності. У цьому й унікальність Києво-Печерської лаври XVII–XVIII ст. – силами її церковної еліти, передусім із вихованців Києво-Могилянської академії, які пройшли лаврську чернечу школу, у ній творився особливий внутрішній світ, силу і глибину впливів якого на тогочасне суспільство важко переоцінити. Саме завдяки їм з чудотворних Печерських гір лилося світло духовності і ширилися ідейні й культурні впливи на всі народи Православного Світу.