Закарпаття повоєнного періоду: проблеми етнокультурного розвитку у контексті радянізації краю, 1945 – 1964 рр. // Лариса Капітан

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі репрезентативного кола джерел, теоретичних й конкретно-історичних напрацювань й здобутків сучасної вітчизняної й закордонної історіографії здійснити комплексне вивчення етнокультурного розвитку Закарпатського регіону упродовж перших двох десятиліть його перебування у складі СРСР/УРСР, проаналізувати основні напрями внутрішньої політики нової адміністрації у краї, реконструювати інструментарій владного впливу на марксистсько-ленінську й атеїстичну індоктринацію населення Закарпаття., Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких взаємозумовлених завдань:, – з’ясувати сучасний стан історіографічного вивчення проблеми;, – окреслити, систематизувати й класифікувати джерельну базу;, – проаналізувати основні концептуально-теоретичні засади та базовий понятійно-категоріальний інструментарій, які найбільш придатні для об’єктивного висвітлення теми;, – висвітлити процес радянізації суспільно-політичного життя регіону на прикладі марксистсько-ленінської індоктринації населення Закарпатської області окресленого періоду, феномену «беріївської відлиги» 1953 р. як моменту істини щодо правильності/хибності національної й кадрової політики у краї;, – дати характеристику регіональної політики місцевої адміністрації щодо угорського населення області, культурно-освітнього життя представників цієї національної меншини, рецепції у Закарпатті подій Угорської революції 1956 р.;, – окреслити стратегію виживання за нових умов Реформатської церкви Закарпаття, індивідуальну поведінку її керівництва та вірників;, – реконструювати особливості політики влади щодо Римо-католицької церкви регіону у ширшому контексті неоголошеної війни керівництва СРСР проти Ватикану як «центру світової реакції»;, – відстежити ідеологічно-пропагандистську складову владної кампанії щодо ліквідації Греко-католицької церкви Закарпаття, зміни у національній самосвідомості різних верств кліру й вірників ГКЦ, особливості процесу переходу від статусу домінуючої конфесії до нелегального становища;, – охарактеризувати літературно-мистецьке життя Закарпаття за умов радянізації творчого процесу й формалізації його у рамках обласної філії Спілки радянських письменників України;, – максимально персоніфікувати суспільно-політичне, культурно-освітнє й літературне життя краю 1945–1964 рр.;, – з’ясувати індивідуальні позиції представників місцевої інтелігенції, лідерів окремих конфесій, а також (по можливості) урядовців-чиновників.