Мода тоталітаризму та посттоталітаризму в європейській культурі: філософсько-антропологічний аналіз // Олександра Капітоненко

Мета дисертаційного дослідження: визначити місце, роль та ознаки, модної індустрії тоталітарного та посттоталітарного суспільства в аспекті, філософської антропології, прагматики культури та соціокультурної еволюції, моди ХХ століття., Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність розв’язання таких, взаємопов’язаних завдань:, – охарактеризувати моду тоталітаризму та посттоталітаризму в межах, уніфікуючих та антитетичних стратегій, що визначають як процес, гомогенізації, так і індивідуалізації модних інновацій в ідеологізованому, просторі культури;, – уточнити поняття «пострадянський» та «посткомуністичний» простір,, «неокласика», «еклектика», «синтез мистецтв» у контексті тоталітарної та, посттоталітарної моди;, – надати експлікацію етико-естетичних ознак модних інновацій в, контексті компаративістського та полісистемного підходів щодо дослідження, функціонування моди в тоталітарних та посттоталітарних суспільствах;, – визначити стильові детермінанти моди радянського та, пострадянського суспільства в контексті утворення авангардних реалій, модних інновацій (твори Казиміра Малевича, Василя Кандинського,, Олександра Родченка);, – охарактеризувати ретроархієзуючї тенденції моди тоталітарного, суспільства, зокрема неокласики, етнокультурних інтенцій, а також, мистецьких політичних презентацій моди як реалій видовищності і комплексу, міфогеної творчості тоталітарного суспільства;, – визначити постмодерністські інтенції посткомуністичної моди, яка, презентується як своєрідний арт-простір, як широка адаптація і водночас, реінсталяція західних інтенцій модних інновацій в просторі національного, антитетичного руху незалежних країн колишнього СРСР;, – здійснити аналіз естетичних утопій моди двадцятого століття, що, починається з авангардного поштовху «Прозодяг», та визначає простір, культурної резервації, «острівної онтології», за Е.Мореном, локалізації моди, як своєрідного синтезу мистецтва;, – презентувати системи інституалізації моди в контексті утворення, домів моди та широких фестивальних рухів, пов’язаних з модою, що, призводить до певної гомогенізації цінностей культури та модного, видовищно-презентативного простору культури пострадянського простору;, – визначити педагогічні, творчі та модельно-конструктивні пріоритети, київської школи дизайну одягу.