Основна мета дисертації полягає в тому, щоб дослідити усні, оповідання про Великий голод на території України у 1932–1933 рр. як, фольклорну наративну систему на семантичному і прагматичному рівнях., Цілість цієї системи виявляється через генетичні, типологічні, естетичні, звʼязки з загальнофольклорною традицією., Для досягнення зазначеної мети передбачено виконання низки, завдань:, – проаналізувати теоретичні студії із дослідження історіографії усної, народної прози про голодомор 1932–1933 рр. й окреслити методологію, дослідження;, – розглянути особливості побутування і поширення усних наративів, про Великий голод і визначити їхнє місце в сучасному фольклорному, процесі;, – охарактеризувати основні ознаки жанру оповідання,, простеживши механізми збереження фольклорних формотворчих моделей, та структурних особливостей в усних творах про голодомор;, – з’ясувати роль комунікативного аспекту – взаємодії оповідача та, слухача – у творені прозових фольклорних зразків про трагічний досвід;, – проаналізувати загальний образ автора-виконавця усних, народних оповідань про голодомор 1932–1933 рр. та дослідити способи і, форми авторської присутності в наративах;, – запропонувати класифікацію фольклорних текстів оповідного, типу за ґендерним, віковим, тематичним принципами і проаналізувати, значення епізоду в композиції новотворів;, – висвітлити символічний аспект художньо-образної парадигми, народних спогадів про геноцид;, – розкрити особливості хронотопу в усних оповіданнях про, голодомор 1932–1933 рр, виділивши основні часові рівні і просторові, координати художнього світу фольклорних наративів;, – дослідити ключові концепти, символічні коди і простежити, світоглядні та екзистенційні мотиви прозових текстів народної творчості, про голодомор 1932–1933 рр.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0