Українсько-угорські етюди. Вип. 3. / За ред. Л.В.Войтовича. Львів: Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, 2019. 306 с., Стаття присвячена основним аспектам єпархіального роз-, межування місіонерських теренів Латинської Церкви на землях, колишнього Аварського каганату впродовж першої половини ІХ, ст. На основі аналізу актового матеріалу з канцелярії Каролінгів, згаданого хронологічного проміжку, а також окремих археологіч-, них джерел автор реконструює лінії розмежування Зальцбурзько-, го архієпископства, Пассауського й Реґенсбурзького єпископств,, а також Аквілейського патріархату на території історичної, Паннонії, Карантанії, Східної марки й на землях північніше Ду-, наю – у Моравії та Нітранському князівстві (Nitrava), об’єдна-, них 833 р. у Великоморавську державу. Напротивагу висновкам, більшості попередників, окреслені фронтири місіонерської діяльно-, сті духівництва згаданих церковних діоцезів на означених землях, розглядаються не як двовимірні лінійні кордони, а саме як природ-, ні бар’єри та почасти контактні зони євангелізаційного та цер-, ковно-інституалізаційного сподвижництва ченців із Зальцбурга,, Пассау, Реґенсбурга й Аквілеї. Їхня місіонерська практика, знач-, ною мірою, накладалася на багатьох ділянках пост-аварського, простору, незважаючи на попередні єпархіальні розмежування,, які, вочевидь, стали адміністративною необхідністю, але завше, порушувалися і носили умовний характер. Найкраще це помітно, на прикладі, власне, Моравії та Нітрави, обійнятих з початку, ІХ ст. активною місіонерською працею духівництва баварських, діоцезів і, зокрема, Аквілейського патріархату.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0