Контроверзи навколо культури мови та їх відбиття в мові красного письменства в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст.

Мета роботи – виявити мовні факти, що спричинили виникнення численних, мовних суперечок у лінгвістичних колах у період нормалізації української літературної, мови (1920-ті рр.), а також проаналізувати мову тогочасних українських письменників із, погляду її відповідності подаваним мовознавчим приписам., Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:, – систематизувати теоретичні концепції, пов’язані з тематикою й проблематикою роботи;, визначити розуміння й потрактування багаторівневого поняття, що позначається, терміносполукою «культура мови»; запропонувати власне визначення цього поняття;, – з’ясувати сутність лінгвістичних понять «літературна мова», «мовна норма», «норма, літературної мови», «пуризм»; виробити власне потрактування поняття «літературна, норма для культури мови»; визначити критерії встановлення літературної норми;, – окреслити коло мовних питань, що спричинили лінгвістичні дискусії у 1920-х – на, поч. 1930-х рр., та систематизувати стилістичні поради тогочасних мовознавців щодо, підвищення культури мови;, – проаналізувати мову українських письменників (дослідивши індивідуальний, мововжиток С. Пилипенка, М. Хвильового й М. Івченка) з погляду дотримання ними, тогочасних стилістичних порад і рекомендацій.