Проблема Ренесансу в українській духовній культурі // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том ССХХVIII. Праці Історико-філософської секції. — Львів, 1994. — С. 357-71., У другій половині XVI — першій чверті XVII ст. Україна переживає особливе піднесення культури, яке з повним правом можна назвати ренесансним. Авторка подає огляд історичних джерел, які засвідчують розквіт освіти й науки, книгодрукування, діяльність учених гуртків і культурних осередків, появу цілої плеяди учених, письменників, династій книжників. Авторка переконана, що пам’ятки літератури, мистецтва і архітектури, спадщина діячів науки й культури в Україні XV-XVII ст. дозволяють говорити про український Ренесанс як тип культурного процесу. У статті також згадується і про культурне пожвавлення, яке безпосередньо передувало Відродженню, і чотири основні ознаки Ренесансу: розквіт культури, переворот у культурі, перехідний етап, відновлення старовини. Українське Відродження розглядається не лише як самодостатній переворот у свідомості народу — носієві культури, а також як знаменування змін, які означали перехід від середньовіччя до Нового часу.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0