Одне з містечок-курортів на Гуцульщині 30-х років ХХ століття. У місцевій молочарні молодий поет розповідає другові, як складно, а то й практично неможливо видати книжку поезії. Але друг придумав, як горю зарадити. За щасливим збігом обставин у містечку є футбольний клуб, до якого мав прибути зі Львова відомий футболіст (або стрілець, як ще називали футболістів на Галичині в ті часи), спортивна зірка, «король» шкіряного м’яча. Але, от біда, – загубився дорогою й не приїхав. А зниклого футболіста звати так, як і поета, – Ґеньо Скакун. Отже, поет може видати себе за футболіста й заробити непогані гроші. Та проблема в тому, що поет у футбол ніколи не грав. Він є романтиком, а тепер, заради заробітку в ім’я поезії й видання книжки, мусить брехати, видаючи себе за спортсмена. І, звісно ж, має місце й кохання до гарної дівчини (куди ж без кохання?) Це породжує чимало комічних ситуацій… Друга назва комедії Івана Керницького «Король стрільців» – «Муза в офсайді».
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0