Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2019. Том 2, У статті автор розглядає поняття, вжиті представником краківської історичної школи Міхалом Бобжинським (1849–1935) у своєму основному наративі, виданому у 1879 р., – синтезі “Dzєje Polski w zarysє”. Методом підрахунку частотності вжитку автор виділяє основні лексичні маркери та дає їм коротку характеристику. Найбільш вживаними є поняття “народ” у розумінні політичної нації, а також “врядування” і “сила”. Саме ці терміни зумовили ставлення до історичного наративу як до політичної програми Бобжинського серед критиків та історіографів. Цікавою знахідкою автора є те, що Бобжинський рідко використовує концепт “сильної влади”, віддаючи однозначну перевагу “сильному правлінню” і підкреслюючи таким чином першочергову потребу в організації держави, а не в авторитетній постаті на її чолі. Крім належного врядування, в основі розвитку держави лежать “єдність” і “праця”, яка може набирати різних форм залежно від вимог доби та суспільної користі. Лише ті правителі, які змогли поєднати ці три ідеї в своїй політиці, забезпечили досягнення прогресивних “цілей”, що, за означенням Бобжинського, є спільними для держави, народу та того, хто їх очолює, і сприяють розвитку “цивілізації”.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0