Архітектурна спадщина Волині. 36. наук, праць. Вип. 3. І За ред. П.А.Ричкова. -Рівне : ПП ДМ, 2012. – 315 с.; іл., В статті розглядається питання розмежування сфер діяльності архітектора та інженера у XIX столітті, й, відповідно, систем їх фахової підготовки. Підкреслюється суттєве досягнення в еволюційній взаємодії, систем архітектурно-художньої та інженерно-будівельної освіти – становлення системи, архітектурно-інженерної освіти, яка інституційно була втілена у створеному в Петербурзі Інституті цивільних інженерів, (1882). Інститут готував фахівців нового типу, котрі володіли знаннями про об єкт своєї діяльності (від, спорудження окремих будівель та ансамблів до комплексних питань розпланування, благоустрою, населених пунктів) й відповідними формами і методами професійної роботи.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0