Мета дисертаційного дослідження – на підставі комплексного наукового, аналізу джерел та історіографічного процесу XX ст. узагальнити військово-, історичні дослідження І. Крип’якевича, автора концепції та керівника першої у, національній історіографії “Історії українського війська”. Виходячи з, поставленої мети здобувач поставив завдання дослідити творчий доробок, історика, який дає можливість з’ясувати наступні проблеми військової історії, України та її Збройних сил:, – рівень війської справи в Київській Русі та Галицько-Волинській державі;, – соціальну базу, склад, чисельність, організацію, бойові можливості, запорозьких козаків, дружин українських князів, які комплектувалися в, українських землях і переважно з українського населення, а також їх, основних супротивників;, – зміни у структурі та організації княжого і козацького війська, їх причини,, впливи на запозичення технічних і військово-організаційних новацій;, – питання виробництва, імпорту і експорту озброєння у Східній Європі, у, княжий період і новий час., – застосування українських військ у ході боротьби з іноземною експансією,, зокрема в сухопутних та морських виправах, уточнення їх причин,, деталей, специфіки стратегії і тактики супротивних сторін;, – порівняння бойового застосування українського війська і кращих, європейських армій у різних битвах і воєнних операціях;, – хроніку бойових дій і загалом соціально-політичні процеси на українських, землях у роки Першої світової війни;, – перебіг і наслідки українсько-польської війни 1918–1919 рр., – характеристики основних осіб, які мали вплив на розвиток військової, справи і воєнного мистецтва на українських землях.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0