Український археографічний щорічник. – Випуск 21/22. – Том 24/25. – Київ, 2018, У статті йдеться про економічний бік розвитку мисливства у світлі найвизначнішої правової пам’ятки ХVІ століття – Литовського статуту трьох редакцій (1523, 1566, 1588 рр.). У ранньомодерний період мисливство було допоміжною галуззю господарства, а його продукція втратила експортне значення, яке вона мала в часи Київської русі. Водночас його роль як аристократичної розваги стає дедалі помітнішою. До того ж, відбувається повільне проникнення ринкових механізмів у традиційну аграрну економіку. Незважаючи на давню та багатогранну історію мисливства, ця тема лишається мало дослідженою в історіографії, подібно як і лісове господарство на українських землях., Проаналізовано чинники, що вплинули на розвиток мисливства як частини господарства того часу. Зокрема, у зв’язку зі збільшенням темпів колонізації земель у речі Посполитій відбулося зменшення площ лісів на користь сільського господарства. Водночас ціна лісу як джерела прибутків виросла., Ці дві причини зумовили юридичне закріплення володіння окремими угіддями чи права на користування ними, а також збільшення кількості різних обмежень у користуванні лісами і у веденні цього промислу зокрема., У статті також звернуто увагу на розміри штрафів за незаконно впольованого звіра. Більшість з них залишаються сталими, що можна пояснити консервативністю аграрної економіки ВКЛ. Виділено новації в організації полювання серед вищих кіл населення, зокрема, зміщення ролі помічника мисливця з хижих птахів на користь мисливських собак. Це явище зумовлене тогочасною європейською модою на проведення полювання разом зі спеціально навченими собаками., Ключові слова: Литовські статути, економічна історія, мисливство, ліс, ХVІ століття.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0