Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том ССХХІV. Праці Філологічної секції. — Львів, 1992. — С. 7-24, Розвиток української книжної поезії у XVII-XVIII ст. тісно пов’язаний з розвитком освіти. Поезію цієї доби часто називають “шкільною”, бо в центрі усіх основних вогнищ літературного життя перебувала школа — монастирська, меценатська, братська чи така, що поєднувала ідейно-організаційні засади різних типів, як Києво-Могилянська колегія. Виникнення останньої знаменує собою початок зрілого бароко в українській культурі. Українське літературне бароко, розвиваючись переважно на “середньому” стильовому рівні, насамперед у шкільному середовищі, у більшості своїх виявів не доходить до формалістичних крайнощів, притаманних “високому”, двірському, аристократичному бароко. Про це свідчить ідейно-тематичний спектр таких творів, якими починається період зрілого бароко — “Євхаристиріон” Софронія Почаського, анонімна (колективна) “Евфонія” і “Еводія” Григорія Бутовича,
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0