У статті розглянуто руйнацію в середині XVIII ст. Запорозького Коша як громади усної соціальної комунікації. З ’ясовано суперечність між маргінальним становищем писарів і писаного слова в рамках традиційних інституцій та значущістю їхнього справжнього впливу на січове життя, породжену маніпулюванням формулою колективного порятунку в умовах зовнішніх загроз. Встановлено стійкий та інерційний характер сприйняття січовою громадою грамотних та писаного слова у якості «джерела зла»., Кузик Тетяна. «З письма та письменних людей нема добра»? Запорозька Військова канцелярія, військова «простота» й «проста вольниця / Тетяна Кузик // Київська Академія. – 2008. № 5. – С. 125-143
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 
Кількість оцінок: 0
Середній рейтинг: 0