Розбудова засадничих елементів термінологічного апарату українського перекладознавства у працях з історії, теорії та критики перекладу

Куліш І.В. Розбудова засадничих елементів термінологічного апарату, українського перекладознавства у працях з історії, теорії та критики, перекладу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі, «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 – «Філологія». – Київський, національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2024., Дисертаційна робота вміщує діахронічні дослідження концептуальних, парадигм, які формують основу теоретичного каркасу перекладознавства в, Україні та є важливими для розуміння подальшої еволюції цієї дисципліни., Дисертаційне дослідження приисвячено становленню термінів, «еквівалентність», «еквівалентний», «адекватність», «адекватний»,, «відповідність», «відповідник», «точність», «точний», «вірність», «вірний» в, українській перекладознавчій думці від кінця 1920-х до 2000-х років, їх, еволюції до сьогодні та встановленню особливостей українського, терміновживання, тобто пріоритетності тих чи інших термінів в, індивідуальній науковій мові декількох провідних перекладознавців., Авторська термінологія кожної з обраних персоналій (М. Рильський, В., Коптілов, Р. Зорівчак, І. Корунець) – це модель науки про переклад, яка не є, випадковою і має внутрішню зв’язність. Вона включає базову, перекладознавчу термінологію з новими відтінками значень у вищенаведених, термінів., У межах нашої роботи досліджено особливості терміновживання в, перекладознавчих концептуальних моделях «ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ» та, «АДЕКВАТНОСТІ» теоретиків перекладознавства з інших країн, а саме, модель «ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ» та «ФОРМАЛЬНОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ» Ю., Найди, «ТЕКСТУАЛЬНОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ» Дж. Кетфорда,, «ВІДНОСНОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ» Г. Турі, стратегій «ВІДЧУЖЕННЯ» та, 3, «ОДОМАШНЕННЯ» Л. Венуті, концепти та термінологічні одиниці й засади, яких у зіставленні корелюються з авторськими концептосферами українських, фахівців (передусім з художнього перекладу), перекладознавців Р. Зорівчак,, В. Коптілова, М. Рильського та І. Корунця. Проведено комплексний, системний аналіз індивідуальних особливостей вживання та сутності, інтенсіоналу та екстенсіоналу базових перекладознавчих понять, «ТОЧНІСТЬ», «ВІРНІСТЬ», «ВІДПОВІДНІСТЬ», «ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ»,, «АДЕКВАТНІСТЬ» та їх морфологічних форм у перекладознавчій, концептосфері М. Рильського, В. Коптілова, Р. Зорівчак та І. Корунця., Дослідження спирається на засади дескриптивного перекладознавства та, досліджує терміни у їх історичній динаміці. У роботі проведено порівняльно-, контекстуальне вивчення смислового змісту досліджуваних термінів в, авторській терміносистемі дослідників та інтертекстуально-системний аналіз, їх використання у певних значеннях, текстах і контекстах. Проведено соціо-, когнітивний аналіз особливостей функціонування перекладознавчих термінів, «адекватність», «вірність», «точність», «еквівалентність», «відповідність» та, їх морфологічних форм у перекладознавчих працях М. Рильського з критики,, теорії та історії перекладу, враховуючи полеміку українського дослідника як, представника літературознавчої теорії художнього перекладу з, представниками лінгвістичного підходу до перекладу щодо деяких з, досліджуваних термінів. Функції та характеристики вищезгаданих, термінологічних одиниць також проаналізовано в контексті авторської, концептосфери В. Коптілова, як послідовника М. Рильського та представника, літературознавчої теорії перекладу. Досліджено з точки зору, соціокогнітивістики та соціокультурології базові терміни авторської, перекладознавчої термінології Р. Зорівчак як представниці лінгвістичної гілки, перекладознавства та непохитного адвоката української школи художнього, перекладу. Досліджено засадничі елементи термінологічного апарату, І. Корунця як представника лінгвістичної школи прагматичного перекладу., 4, Наукова новизна полягає в тому, що здійснено спробу кількісної, (частотність) та якісної (на базі створення синонімічних та антонімічних рядів), функціональної класифікації вказаних термінів, що дозволило зробити, переосмислення деяких стандартних визначень низки термінологічних, одиниць. В роботі проаналізовано низку перекладознавчих дискурсів, видатних українських персоналій в царині перекладознавства – М. Рильського,, Р. Зорівчак, В. Коптілова, І. Корунця – крізь призму соціокогнітивістики та, соціокультурології. Виокремлено стрижневі характеристики базових, перекладознавчих темінів «вірність», «точність», «відповідність»,, «еквівалентність», «адекватність» у міжнаціональному перекладознавчому, дискурсі. Наше дослідження є комплексним, соціокогнітивним аналізом, який, спирається на ретроспективно-діахронічний та синхронічний підходи,, виконане в межах дескриптивного підходу до метамови перекладознавства і є, спробою системного опису використання вказаних термінів українськими, перекладознавцями у взаємозв’язках з іншими термінами як елементами, особливої цілісної системи термінознавства, побудованої кожним окремим, перекладознавцем (з числа розглянутих у дисертації) як творцем, українськомовного перекладознавчого дискурсу. Проведено компаративно-, контекстуальне вивчення смислового змісту досліджуваних термінів у, терміносистемі окремо взятих дослідників та інтертекстуально-системний, аналіз їх використання у певних значеннях, текстах і контекстах., Для досягнення мети та розв’язання завдань у дослідженні застосовано, такі загальнонаукові методи: гіпотетико-дедуктивний – для узагальнення, фактів, формулювання й верифікації припущень; індуктивний – для переліку, релевантних характеристик базових термінів «вірність», «точність»,, «адекватність», «відповідність», «еквівалентність» та виключення їх, опосередкованих функцій; аналогійний метод – для зіставлення відомих ознак, базових перекладознавчих концептів з поки що невідомими, виявляючи між, ними ступінь подібності; метод маєвтики – для віднаходження спільного, шляхом порівняння часткових випадків, коли деякі релевантні характеристики, 5, базових перекладознавчих концептів одного дослідника не співпадають з, відповідними характеристиками у іншого; аналіз – для виявлення значень, терміна «авторська термінологія» у сучасних лінгвістичній та, перекладознавчій науках, його релевантності для зазначеного дослідження, базових перекладознавчих термінів; узагальнення – для побудови висновків на, основі проведеного дослідження, метод моделювання – для віднайдення місця, в концептосфері теоретиків перекладознавства для базових перекладознавчих, концептів; культурно-історичний аналіз – для характеристики культурно-, історичного підґрунтя функціонування базових перекладознавчих концептів в, перекладознавчих дискурсах обраних дослідників; порівняльно-історичний, аналіз – для реконструкції діахронічних параметрів базових перекладознавчих, термінів. З-поміж лінгвістично-перекладознавчих методів і прийомів було, залучено: метод зіставного аналізу – для встановлення відповідників для, базових перекладознавчих термінів в українській та англійській мовах;, структурний метод, у межах якого застосовано лексико-семантичний аналіз –, для окреслення семантичних та функційних параметрів базових, перекладознавчих термінів; компонентний аналіз – для встановлення, структури значення базових перекладознавчих термінів; аналіз словникових, дефініцій і метод інтроспекції – для встановлення семантичних особливостей, досліджуваних одиниць, а також елементи кількісних підрахунків – для, квантитативного окреслення досліджуваного матеріалу; метод диференціації, – для визначення відмінностей між концептуальними системами обраних, авторів; прийом лексико-семантичного аналізу словникових дефініцій у, перекладознавчому аспекті – для визначення стрижневих характеристик, концептів «ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ», «ВІРНІСТЬ», «ТОЧНІСТЬ»,, «АДЕКВАТНІСТЬ», «ВІДПОВІДНІСТЬ» та огляду їх мовного відтворення в, авторській метамові перекладознавства кожного із дослідників;, концептуальний аналіз – для виявлення превалюючих концептуальних ознак в, перекладознавчому дискурсі кожного з дослідників; семасіологічний аналіз –, для визначення значення базових перекладознавчих концептів «ВІРНІСТЬ»,, 6, «ТОЧНІСТЬ», «АДЕКВАТНІСТЬ», «ВІДПОВІДНІСТЬ»,, «ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ»., Теоретична значущість даного дослідження полягає в розширенні меж, теоретичного та методологічного підґрунтя вивчення авторських, концептосфер перекладознавства. Ключові положення та висновки є, важливою ланкою у дослідженні загальної теорії перекладу, передовсім, розбудови та уточнення української метамови перекладознавства., Дослідження сприяє поглибленню теорії англо-українського та україно-, англійського перекладу, адже за основу роботи взяті концептосфери авторів, як з України, так і з інших країн. Це дослідження допоможе зробити подальші, висновки щодо домінантності тих чи інших термінів та стрижневих, характеристик базових перекладознавчих концептів «ЕКВІВЛЕНТНІСТЬ»,, «АДЕКВАТНІСТЬ», «ВІРНІСТЬ», «ВІДПОВІДНІСТЬ», «ТОЧНІСТЬ» в, українській метамові перекладознавства., Практична значущість роботи полягає в тому, що результати, дослідження базової термінології перекладознавства важливі для, перекладачів-практиків у визначенні взаємозв’язків між центральними, термінами, диференціації подібних, але неідентичних термінів, створенні, нових мовних знаків для нових концептів під час перекладу та знаходженні, термінологічних одиниць, які відповідають одному і тому ж концепту двома, мовами, що іноді передбачає вибір одного терміна з числа можливих, альтернатив. Окрім іншого, практична цінність дослідження є внеском до, вивчення засад курсів з наукового мовлення, зіставного та українського, термінознавства, з лінгвістичних основ перекладознавства, до загальних, перекладознавчих курсів, авторського спецкурсу «Теоретичні засади, українського перекладознавства другої половини ХХ століття» та інших, спецкурсів, завданням яких є аналіз української перекладознавчої термінології, у зіставленні з англійською термінологією дисципліни другої половини ХХ та, початку ХXI століття. Матеріали дисертації можна використати під час, укладання спеціалізованих словників з теорії перекладу., 7, Проведене дослідження дозволяє зробити висновки щодо центральних, понять авторської концептосфери кожної з обраних персоналій, визначити, екстенсіонал та інтенсіонал цих понять, частоту їх вживання в авторському, перекладознавчому дискурсі та їх релевантні характеристики. Проаналізовано, також напрямки продовження та розвитку традицій, встановлених науковими, наставниками М. Рильським, В. Коптіловим, Р. Зорівчак, І.Корунцем., Ключові слова: адаптація, адекватність, вірність, доместикація,, еквівалентність, культурно-маркована лексика, переклад, перекладознавство,, стратегія, термін, точність, форенізація