Куштан Д. Про «Замкову гору» та черкаські замки кінця XIV–XVIII століть // Краєзнавство Черкащини. – 2023. – № 16. – С. 124–141., Місто Черкаси з часу свого заснування у 2-й пол. XIV ст. функціонувало, як прикордонний форпост, згодом – як військово-адміністративний центр однойменного староства Великого князівства Литовського (ВКЛ) або Королівства Польського (у XVII ст. – Черкаського полку Війська Запорозького). Ці обставини зумовили наявність укріпленої його частини (замку), де знаходилися резиденція місцевого намісника (воєводи, старости, губернатора чи полковника), військова залога, арсенал, продовольчі склади тощо. Навколо укріплення з часом розрісся посад, який спочатку був населений містянами, що перебували на службі по обслуговуванню й обороні замку. З кін. XVI ст. військові функції поступово перейшли до городового козацтва, містяни ж займалися ремеслами, торгівлею, уходництвом (мисливством, рибальством, бортництвом), а також сільським господарством. Але все одно життя міста, принаймні до кін. XVIII ст., оберталося навколо його цитаделі., Представлена стаття – перша частина дослідження, в якій йдеться про “литовський” замок кін. XIV – поч. XVII ст., що знаходився в районі Дзеленьгори.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0