Стаття «Лібертаріанство й соціальне страхування в Україні»

Стратегічні пріоритети. – 2019. – №1 (49)., Дискусії щодо реформування вітчизняної системи соціального страхування, зокрема її пенсійної складової, точаться не один рік. Проте останнім часом вони набули особливої інтенсивності. Рецепти реформування залежать від того, наскільки радикальними є погляди радників. Одна з найрадикальніших точок зору базується на т.зв. лібертаріанському підході, прихильники якого прагнуть максимізувати свободу в усіх сферах людського буття. Лібертаріанство у сфері соціального страхування базується на трьох тезах, а саме: солідарна складова пенсійної системи має бути демонтована; пенсійна система повинна бути на 100% накопичувальною; страхування від нещасних випадків, тимчасової непрацездатності, безробіття має бути добровільним., У статті обґрунтовано, що солідарна складова пенсійної системи має бути не ліквідована, як вважають лібертаріанці, а модернізована з урахуванням нинішніх та майбутніх вітчизняних реалій. Насамперед у сфері пенсійного страхування необхідний рішучий відхід від ручного управління розміром пенсій шляхом подальшого впровадження триєдиного страхового принципу: солідарність, платність, еквівалентність відшкодування. Розмір майбутньої пенсії працівника повинен визначатися одним єдиним показником – обсягом грошових коштів, спрямованих працівником (від імені працівника) у пенсійну систему протягом усього трудового життя. Від іншого показника – страхового стажу – слід відмовлятись як від рудимента докомп’ютерної епохи. Розмір пенсій працівників, які почали трудову діяльність з 2000 р., має визначатися виключно розміром єдиного соціального внеску, сплаченого з їхнього заробітку., Доведено, що надії, які лібертаріанство покладає на накопичувальну пенсійну систему, також виглядають украй сумнівно внаслідок таких чинників: загальна макроекономічна ситуація, стан вітчизняного фондового ринку та відсутність джерела наповнення системи грошовими коштами. Загалом для нинішніх економічних умов запровадження накопичувальної пенсійної системи є передчасним., Насамкінець лібертаріанці вважають, що розмір та наповнення соціального пакета при страхуванні від нещасних випадків, тимчасової непрацездатності, безробіття повинні регулюватися ринком, а не державою, оскільки ринковий перерозподіл ресурсів завжди є набагато ефективнішим. Для цього вказані види страхування мають здійснюватися через недержавні страхові компанії. Проте переважна більшість роботодавців, за винятком тих, хто інтегрований до тієї чи іншої бізнес-групи, не будуть добровільно страхувати працівників. Беззаперечним доказом цього є стан справ із недержавним пенсійним страхуванням. Отже, ідеї лібертаріанців щодо заміни солідарної пенсійної системи накопичувальною і добровільності інших видів страхування є хибними, оскільки не покращать життя українців.