У статті проаналізовано комплекс мотивів (дивак – святий – мандрівник – мужик – злидар – чоботи/черевики (річ) – хода – віршування), на який часто натрапляємо як у художніх творах, так і в літературознавчих розвідках та мемуарній прозі Віктора Петрова-Домонтовича. Зроблено спробу виявити, як цей комплекс мотивів, побудований на метонімічних зсувах, актуалізує інтертекстуальні зв’язки з нарисом Барбе д’Оревільї «Дендизм і Джордж Бреммель», повістю Жоржа Дюамеля «Щоденник святого», повістю О. де Бальзака «Серафіта» та полемічними трактатами Івана Вишенського. Докладніше розглянуто особливості функціонування зазначеного комплексу мотивів у повістях В. Петрова-Домонтовича «Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус», «Аліна і Костомаров» і статті «Петербурзькі повісті М. Гоголя».
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0