І строки минули – вдарила війна. І друг подав про себе вістку: вся ж країна гордилась ним, який, немов той плуг, в’оравсь у ворога! І кров зміїна круг нього по коліна піднялась… Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх. Велась жорстока боротьба за Харків. Строго його оточували наші. Все ж нерівні були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю ніч проти восьми. Ще більшу славу він заслужив собі, як врятував людей, що їх збирались саме вішать фашисти. З військом він одвоював село, та й сам погинув…
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0