Стаття «Вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики» // Ігор Вдовичин

Досліджується вплив постмодернізму на розбудову моделі мовної політики, складовою якого є політичні акції, технології, флешмоби, політичні шоу, маніпуляції та ін., які негативно впливають на формування моделі. З’ясовано, що позитивною складовою розбудови моделі мовної політики у добу постмодернізму є такі явища як свобода, незалежність, демократія плюралізм, а в державах європейського Союзу – мультикультуралізм та ін. Гальмують розбудову моделі мовної політики політичні технології, політичні акції антиукраїнськи налаштованих інституцій, політичні демонстрації, які спрямовано на формування в українців проросійської самосвідомості, неприйняття усього українського: української незалежності, соборності, мови, культури, історії, героїв та ін. Зазначено, що гальмує розбудову моделі мовної політики також і символічна мовна політика, яку антиукраїнськи налаштовані інституції використовують для маніпулювання суспільною свідомістю та політичною поведінкою спільноти і не лише під час виборів, а й щоденно заради реваншу та перемоги. Дається визначення постмодернізму як явища і конструкту, якому притаманні: падіння поваги до влади, що ми спостерігаємо не лише на прикладі України, яка за період незалежності пережила декілька революцій, останньою з них є «Революція гідності», а й інших закордонних і доволі успішних демократичних держав таких як Канада, Бельгія та ін., де влада невзмозі подолати мовнополітичні протистояння та розв’язати мовнополітичні проблеми цивілізованим шляхом; посилення самовираження людини, яке породжено постмодерністськими реаліями життя звичайних людей та суб’єктів політики, а також викликано використанням політичних технологій, які сприяють карнавалізації протестних акцій; «засліплення грою символів», коли флешмоби, перфоманси і театралізація використовуються для того, аби показати вади влади, її некомпетентність, небажання працювати на благо народу і держави; віртуалізація політичного життя, яка відбувається під час виборів, коли боротьба ідей і програм замінюється боротьбою політичних шоуменів за кількість глядачів/читачів, лайків, повідомлень у соціальних мережах, що яскраво показали у 2019 році президентські вибори в Україні; перетворення політики на «ток-шоу», коли приватні телерадіоканали обговорюють одні і ті самі проблеми або очевидні і зрозумілі для більшості глядачів та слухачів питання, які нерідко супроводжуються суперечками та навіть бійками, що телевізійними каналами транслюється багатьом державам світу.