Феномен релігійно-філософської інтуїції у філософії грецької патристики (IV – VI ст.) // Дмитро Верланов

сотеріологія., Верланов Д. С. Феномен релігійно-філософської інтуїції у філософії, грецької патристики (IV – VI ст.). – На правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук, за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії, 03 – гуманітарні науки. –, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. – Дніпро, 2020., Умовою даного наукового дослідження є його актуальність, що, загострюється майже повною відсутністю наукової розробки теми. Упродовж, всієї історії філософської думки інтуїція була об’єктом уваги багатьох, мислителів і важливою ланкою в їх філософських та наукових побудовах., Проте в науковій історіографії, окрім окремих згадок, ми не знаходимо, ґрунтовних досліджень, які б розглядали проблему інтуїції саме в контексті, грекомовного патристичного дискурсу IV – VI ст. Окрім актуальної, необхідності щодо визначення неповторного місця релігійно-філософської, інтуїції в історії філософської думки, дане дослідження є новим синтезом, що, дозволяє усвідомити, або інтегрувати, цю ідею в простір власного життєвого, розуміння., Метою дослідження є виявлення фундаментальних установок в, обґрунтуванні релігійно-філософської інтуїції, особливості її розуміння та її, місце у філософсько-теологічних побудовах отців Церкви – представників, грекомовної патристики IV-VI ст. – у контексті історико-філософської, перспективи розвитку поняття «інтуїція»., Об’єктом дослідження є тексти отців Церкви – представників, грекомовної патристики IV-VI ст., їх релігійно-філософський світогляд., Предметом дослідження є релігійно-філософська інтуїція в філософії, грецької патристики IV-VI ст., Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є, загальний історико-філософській аналіз джерел, а також історико-філософська, герменевтика, що слугують концептуальною основою для більш конкретних, методологічних приписів., У такий спосіб, логікою розгортання дослідження стає перехід від, загального історико-філософського контексту до більш конкретного, а саме, періоду грекомовної патристики IV – VI ст., в рамках якого досліджується, місце і значення феномена інтуїтивного пізнання в його релігійній конотації. За, допомогою конструктивного способу, в загальному сенсі цього методологічно-, го підходу, здійснюється безпосереднє конструювання смислових концептів, теорії, яка структурується явними зв’язками, коли одні предикати в ході, змістовних міркувань як би виникають з інших. Зі свого боку це допомагає, змоделювати цілісну структуру онтологічно-гносеологічних та сотеріологічних, поглядів отців християнської Церкви IV-VI ст.; виявити та визначити загальні, та істотні ознаки поняття релігійно-філософська інтуїція в межах зазначеного, історико-філософського періоду., В процесі дослідження також з’ясовуються та визначаються історичні та, теоретичні передумови формування поняття релігійно-філософська інтуїція у, контексті грекомовної патристики IV–VI ст., а саме: а) характер відносин між, філософією та теологією; b) головні напрями за якими відбувався грекомовний, патристичний дискурс; c) соціально-політичні та духовно-практичні фактори,, що стимулювали розвиток богословської думки та були визначальними у, формуванні фундаментальних таких положень християнської віри, як, тріадологія, христологія та сотеріологія., Для ідентифікації предмета дослідження, так і для правильного його, розуміння, за допомогою лінгвістичного аналізу тексту, визначаються, лінгвістичні та понятійні компоненти терміну «інтуїція»., Наукова новизна дисертаційної роботи., Вперше:, – визначене термінологічне поле, в межах якого формуються та, набувають системних зв’язків точні та однозначні терміни, що характеризують, поняття релігійно-філософської інтуїції. Такими семантичними дефініціями, в, контексті грекомовного дискурсу IV – VI ст. виступають терміни «ἡ νοερὰ, αἴσθησις» – «ноерá éстесі / умне чуття», що характеризує головну пізнавальну, функцію людського ума – «νοῦς»; «ἐπιβολή» – «епіболé /, схоплення/накладання», що виражає механізм функціонування рухомої енергії, ума; «διάκρισις» – «діáкрісіс / розрізнення/розуміння», як наслідок правильної, та повноцінної діяльності споглядальної сили ума, що в святоотцівській, традиції набуває значення духовної мудрості., – визначено, що головні тенденції та підходи до інтерпретації релігійної, інтуїції у грекомовних отців Церкви IV-VI ст. зумовлені насамперед, християнською онтологією, антропологією та гносеологією, а також власним, внутрішнім устроєм і рівнем зовнішньої освіти автора; іншими факторами, що, розмежовують погляди на природу пізнання, а тим самим і на інтуїцію, є, подвійний підхід до інтерпретації ідеї обоження (θέωσις) людини., – обґрунтовано, що релігійна інтуїція стає можливою, оскільки в, святоотцівському розумінні людина є образом і подобою Бога, а тому сама в, собі несе необхідні знання про Бога та Його творіння. Тобто через внутрішнє, ведення (інтеріоризація споглядання), в очищеному від пристрастей дзеркалі, душі, людині відкривається цілісні розуміння, як Божественних речей, так і, духовних перспектив тварного світу., – визначені складові концептосфери поняття релігійна інтуїція: «ум» –, «νοῦς», очищення – «κάθαρσις», дар розрізнення, або духовна мудрість –, «διάκρισις»., – сформульоване поняття релігійної інтуїції у контексті грекомовної, патристики IV – VI ст., яку можна визначити як надраціональну, ноематичну та, безпосередню споглядальну силу людського ума, або «умне чуття», що своїм, первинним, наявним та простим констатуванням, в якому момент, дорефлексійної самосвідомості та момент дорефлексійного сприйняття, дійсності співпадають, через націленість (інтенцію) свідомості на об’єкті, пізнання, раптовими схопленнями формує нову смислову цілісність., Підтверджено та набуло подальшого розвитку:, – розуміння, що головними аспектами, на яких ґрунтується імплікаційна, структура поглядів грекомовних отців Церкви IV-VI ст. на природу, інтуїтивного знання, є християнська онтологія, антропологія, гносеологія та, – уявлення про те, що розмаїття поглядів на інтуїцію, а також, термінологічний ряд, що використовувався для пояснення феномену інтуїції,, залежали насамперед від зміни типів мислення та мовної географії., – уявлення про те, що отці та вчителі християнської Церкви IV – VI ст., мали глибоке розуміння повної відмінності між двома величинами:, християнською теологією та зовнішньою різноманітністю думки., – твердження, що найважливішими передумовами, що стимулювали, розвиток богословської думки, були соціально-політичні та духовно-практичні, фактори. Головними напрямами грекомовного патристичного дискурсу IV – VI, ст. були: а) герменевтика Святого Письма; b) формування догматичної, системи; c) створення морально-аскетичної літератури. В контексті, грекомовного патристичного дискурсу були сформулювали такі, фундаментальні положення християнської віри, як тріадологія, христологія та, Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертацій-, ного дослідження уможливлюють більш глибоке розуміння релігійно-, філософської інтуїції, її зміст та сенс, а також місце, яке посідала інтуїція у, філософсько-теологічних системах та побудовах отців Церкви – представників, грекомовної патристики IV-VI ст.. Філософсько-теологічне обґрунтування, інтуїції у авторів зазначеного періоду дає змогу залучити їх ідеї до сучасного, філософського дискурсу й сформулювати їх нову інтерпретацію, так би мовити,, актуалізувати для безпосереднього застосування у сучасних умовах. Матеріали, дисертаційного дослідження також можуть бути використані у підготовці, нормативних курсів та спецкурсів з філософії, історії філософії, історії, вітчизняної та зарубіжної культури., Ключові слова: патристика, отці Церкви, інтуїція, ум, споглядання,, проникливість, катарсис, фронезис, розсудливість/діáкрісіс, ноема,, антропологія, синергія.