Метою дисертаційної праці є визначення та лінгвостилістичне дослідження, лексичних і фразеологічних складників мови прозових та драматичних творів,, щоденникових записів В. Винниченка, що репрезентують концептосферу, письменника, світобачення, мовомислення й експресивний потенціал художнього, ідіолекту автора. Досягнення цієї мети передбачало розв’язання таких завдань:, 1) окреслити теоретичні засади вивчення ідіолекту окремого письменника в, сучасній лінгвістичній парадигмі;, 2) обґрунтувати лінгвістичну сутність понять «ідіостиль», «індивідуальний, стиль», «ідіолект», уточнити їхній статус відповідно до сучасних, лінгвостилістичних концепцій;, 3) визначити методологічні засади дослідження ідіолекту письменника;, 4) виокремити константи і домінанти ідіостилю й ідіолекту В. Винниченка;, 5) схарактеризувати концептосферу ідіолекту В. Винниченка крізь призму, виокремлених констант і домінант, що відбивають особистісні фрагменти його, мовної картини світу;, 6) дослідити склад лексичних, фразеологічних одиниць та стилістичних, ресурсів, що забезпечують механізми функціонально-семантичного, структурування концептосфери ідіолекту письменника;, 7) виявити та проаналізувати домінантні експресивні маркери ідіолекту, В. Винниченка як ключові складники його мовомислення, репрезентанти, самобутніх рис системи образних засобів автора.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0