Вінниченко О. Заповіт руського воєводи князя Костянтина Вишневецького (31 травня 1641 р.): обставини укладення і внутрішня структура / О. Вінниченко // Український історичний журнал. – 2020. – Число 1, Анотація. Метою дослідження є введення в науковий обіг та формальний, аналіз останнього заповіту руського воєводи Костянтина Вишневецького (по-, мер 1641 р.), представника відомого й заможного волинського князівського, роду. Положення цього тестаменту спричинили скликання спеціальної се-, наторської наради при королівському дворі, у результаті якої окремі перед-, смертні розпорядження князя було визнано протиправними. Це стало уні-, кальним випадком у відносинах між українськими маґнатами та монархом, Речі Посполитої. Дотепер зміст останньої волі К.Вишневецького був відомий, історикам лише в переказі, навіть існували припущення щодо фальсифікації, заповіту, що й обумовлює наукову новизну його публікації. Застосування ме-, тодики дипломатичного аналізу, що полягає в текстуальній деконструкції, та виділенні типових для ранньомодерних тестаментів клаузул, дозволяє під-, твердити автентичність заповіту К.Вишневецького. Висновки. Форма і вну-, трішня будова документа типові для тогочасних маґнатських і шляхетських, тестаментів, порядок диспозицій можна вважати взірцевим, натомість, мотивація укладення князем акта останньої волі дещо відрізнялася від спо-, нук, характерних для тодішніх заповідачів. Хоча К.Вишневецький призначив, кошти на порятунок душі та визначив місце поховання свого тіла, загалом, тестатор не проявив себе надміру побожною людиною, також не прагнув до-, сконало впорядкувати свої майнові справи чи запобігти можливим конфлік-, там навколо його спадку. Вочевидь провідною метою фінальної волі старого, князя, дещо дезорієнтованого несподіваною смертю останнього сина, стало, прагнення забезпечити майбутнє (добробут, майно, освіту, виховання) для, внуків й онучок – своїх нащадків по чоловічих лініях. Утілення цього заповідач, убачав у призначенні надійних опікунів для малолітніх Вишневецьких із числа, кровних і посвоячених родичів, проте саме ця його тестаментова диспозиція, як показали події найближчих місяців, стала нереальною до виконання та на-, віть призвела до того, що підваженою виявилася правомірність самого запо-, віту., Ключові слова: ранньомодерний заповіт (тестамент), спадкування, перед-, смертні розпорядження, фунеральні практики, князівський рід Вишне вецьких,, ранньомодерна ментальність, релігійність, шляхта, шляхетський соціум,, родинні зв’язки.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0