Українська етнографія XIX століття формувалася на базі трьох народознавчих центрів: Харківського університету (початок XIX ст.), Київського університету (40-і pp. XIX ст.) та Львова (кінець XIX ст.). Харківська «романтична» школа (І. Срезневський, А. Метлинський, М. Костомаров, К. Сементовський та ін.) зосереджувалася, насамперед, на вивченні міфології і демонології; київська (М. Максимович, П. Куліш, Т. Шевченко, О. Афанасьєв-Чубинський, П. Чубинський та ін.) — на вивченні етнічної історії і культури, розпочала систематичні етнографічні обстеження, утворила «Етнографічно-статистичну експедицію»; львівська (М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, В. Шухевич та ін.) — на розробці західно-української проблематики, висвітлювала її на сторінках першого спеціального друкованого органа «Етнографічний вісник» та в «Матеріалах до українсько-руської етнології».
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0