Повість «Одвічний Дух Десни» // Володимир Ворона

Для кого написана ця книга?, Для тих, хто удосвіта бреде лугом, збиваючи росу з високих трав,, зустрічаючи схід сонця на Десні;, хто заворожено слухає солов’їний спів, що з луною розноситься, над деснянською водою;, для тих, хто життя свого не мислить без нашої ріки і чиє серце належить їй без останку., Для тих, чиї душі споріднені з нашими, незалежно від того, люблять вони Сейм чи Снов,, Дніпро чи Південний Буг, Дністер чи Дунай,, Амазонку, Урал чи Янцзи;, для тих чиї відкриті серця б’ються в унісон з нашими серцями, і з своєю Рікою, і з Лугом., Для тих, хто живе серед бетону та асфальту і ще жодного разу, не спав просто неба;, хто ніколи не черпав пригорщами воду з ріки, аби напитись,, і не вставав до сходу сонця;, для тих, хто ніколи не вдихав п’янкі аромати квітучого лугу,, але час від часу мріє про це., Для тих, хто народившись в урбанізованому середовищі,, прагне жити у віртуальному світі;, хто не любить палкого сонця, рясного дощу та свіжого вітру, і боїться життєдайної повені;, для тих, хто не відчуває потреби повернутись до витоків, бо, „кому воно потрібне, те довкілля”., Для тих „науковців”, що вміють одне – „вивчати” Життя Ріки, і цим ще й заробляти на хліб;, хто по службі своїй мав би першим знати всі її біди й печалі, і давно вже бити на сполох;, для наших вождів, що сидять по світу у владних своїх кабінетах, і близоруко вершать долі людства., Ця книга – для вас усіх…