Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 29: Міжвідомчий збірник наукових праць. – К.: Інститут історії України НАН України, 2020., У статті представлено та переосмислено спроби налагодження польсько-українського діалогу міжвоєнного двадцятиріччя у Другій Речі Посполитій., Зроблено висновок, що за роки панування на західноукраїнських землях польська влада так і не спромоглася виробити якусь цілісну програму розв’язання «українського питання», натомість намагаючись насильницькими методами зламати опір українців. Загалом уся національна політика Польської держави міжвоєнного періоду характеризувалася невизначеністю, половинчастими рішеннями та несправедливими й жорстокими дискримінаційними заходами стосовно українців. З українського боку конструктивний діалог ускладнювала також пропаганда радикальних сил, які проголошували, що немає потреби шукати компромісу з поляками, а будь-які спроби порозуміння характеризували як «національну зраду». Національний екстремізм з обох сторін зумовлював подальше загострення стосунків, що вибухнуло, зокрема, Волинською трагедією 1943 р. У підсумку це призвело до радикалізації українського національного руху, послаблення Польської держави і згодом коштувало обом народам численних жертв унаслідок силового придушення національного розвитку українців і поляків, що тривало десятки років. Водночас, існує багато прикладів польсько-української співпраці інтелектуальних еліт міжвоєнного періоду, які не лише спостерігали та констатували, але і здійснювали практичні кроки в цьому напрямі.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0