Метою дослідження є характеристика старообрядницького населення, Харківської губернії як типу соціальної спільноти, визначення його структури,, кількісних характеристик та чинників, що зумовлювали їхні зміни., Для досягнення мети вирішувалися такі дослідницькі завдання:, – визначити до якого типу соціальних спільнот відносилося, старообрядництво Харківської губернії, окремі старообрядницькі згоди, та общини;, – реконструювати характер взаємовпливу старообрядництва та інших, напрямків релігійного дисидентства на Харківщині, охарактеризувати, кордони між ними;, – з’ясувати, яку роль відігравала практика приховування віри у, формуванні внутрішньої структури старообрядницьких общин, 7, визначити, чи існувала жорстка ментальна та організаційна межа, що, відділяла таємних та офіційно зареєстрованих старообрядців;, – встановити, які старообрядницькі згоди існували на території, Харківської губернії у період з 1825 по 1917 рр., проаналізувати зміни у, субконфесійному поділі всередині старообрядництва регіону;, – визначити, до якого типу релігійних спільнот в рамках релігієзнавчої, типології «церква-секта» належали старообрядницькі групи Харківщини, , розкрити основні тенденції трансформації їхньої внутрішньої, структури та взаємин з оточуючим населенням;, – з’ясувати, в якій мірі офіційні дані щодо кількості старообрядців, Харківської губернії відображали реальні процеси всередині, старообрядництва, виявити основні тенденції змін чисельності офіційно, зареєстрованих старообрядців регіону;, – визначити масштаби приховування віри старообрядцями Харківщини,, їхню залежність від становища всередині старообрядництва та змін, правового статусу конфесії;, – проаналізувати статевовікові характеристики старообрядницького, населення Харківської губернії, встановити вплив різноманітних, факторів на їхню специфіку.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0