Підготовка вихованців кадетських корпусів України до військової служби (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

єфімова О.В. «Підготовка вихованців кадетських корпусів України до, військової служби (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)». – Кваліфікаційна, наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (доктора, філософії) зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки (011 –, Освітні, педагогічні науки). – Харківський національний педагогічний університет імені, Г. С. Сковороди, МОН України, Харків, 2019., Дисертація є історико-педагогічним дослідженням спрямованим на, встановлення динаміки розвитку проблеми підготовки вихованців кадетських, корпусів України до військової служби другої половина ХІХ – на початку ХХ, століття., У роботі вперше в широких хронологічних межах цілісно досліджено, розвиток проблеми підготовки вихованців кадетських корпусів України до, військової служби в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття з урахуванням, соціально-політичних та педагогічних детермінант; обґрунтовано етапи та, визначено особливості розвитку досліджуваного явища. До наукового обігу введено, маловідомі архівні матеріали, окремі історичні факти й положення, які розширюють, науково-педагогічне уявлення про мету, завдання, зміст підготовки майбутніх, військових у досліджуваний період, дозволяють персоніфікувати внесок військових,, науковців у розробку суті й змісту військової освіти., У дисертації узагальнено досвід підготовки вихованців кадетських корпусів, України до військової служби у досліджуваний період, систематизовано й виділено, напрями: загальноосвітній (релігійне, розумове, моральне, естетичне, фізичне, трудове, виховання), спеціальний військовий (військові науки, військово-фізична, стройова, підготовка) форми (класні, позакласні, індивідуальні заняття, дозвіллєва діяльність;, визначено вплив на підготовку кадетів керівництва й офіцерсько-, викладацького складу корпусів., Усе перераховане визначило новизну даного дослідження., Проаналізовано історико-педагогічні праці з обраної проблеми; на підставі, всебічного аналізу наукових джерел визначено напрями пошуків учених стосовно, обраного історико-педагогічного явища та визначено їх історіографічні періоди:, праці загального історичного характеру, присвячені історії становлення та розвитку, війська в Російській імперії загалом і в Україні зокрема; роботи, присвячені, видатним особистостям, чия діяльність суттєво впливала на підготовку вітчизняних, військових кадрів у різні історичні періоди; мемуарна спадщина; художня, література, у якій змальовані портрети захисників України в різні історичні періоди,, описано діяльність різних закладів, у яких готували майбутніх військових тощо;, дисертації, предметом дослідження яких були зміст, шляхи, засоби підготовки, військових кадрів в Україні в різні історичні періоди, зокрема й у другій половині, ХІХ – на початку ХХ століття, котрий доцільно розглядати з урахуванням часу його, появи на науковому просторі, а саме: праці, які з’явилися в науковому обігу в, дореволюційні часи; роботи, що були видані за радянської доби, і, нарешті, наукова, література сучасного періоду. Це дало змогу простежити підходи до виявлення, досліджуваного явища комплексно, крізь призму його оцінок представниками, різних епох., У динаміці подано витоки проблеми підготовки військових кадрів у, кадетських корпусах. З’ясовано, що витоки досліджуваного явища у вітчизняній, освітній традиції пов’язані: з набуттям емпіричного досвіду військової підготовки молоді, через обрядовість, вірування; набуття практики володіння зброєю, їзді верхи; військові, хитрощі, військові мотиви народних пісень тощо, що складалися ще в прадавні часи;, військово-фізичним вишкілом, загартуванням та дисциплінуванням у школах, що, створювалися при Запорізькій Січі (полкові, січові, школи джур); з діяльністю, Києво-Могилянської академії, що стала центром зосередження та употужнення, духовної енергії свого народу., Активізації розробки проблеми послугувало обґрунтування в працях вітчизняних, педагогів, громадських діячів і кадрових військових вимог до, військової освіти й військової підготовки молоді (Мономах, Іларіон, І. Бецькой,, Б. Мініх та ін.); відкриття в Російській імперії кадетських корпусів, що було зумовлено, зростанням потреб армії у кваліфікованих офіцерських кадрах; проведенням, реформи й прийняттям низки документів, які регламентували та з’єднували всі, військово-навчальні заклади в єдину систему державного управління., Визначено і розкрито етапи розвитку проблеми підготовки вихованців, кадетських корпусів України до військової служби в досліджуваний період: І етап, (1840 р. – перша половина 50-х рр. ХІХ ст.) – етап започаткування процесу підготовки, вихованців новостворених на українських землях кадетських корпусів до військової, служби в умовах завершення процесу формування в державі системи централізованого, управління військовою освітою; ІІ етап (др. пол. 50-х рр. ХІХ ст. – кін. 70-х рр. ХІХ ст.), – етап реформування кадетських корпусів, зміщення акцентів у підготовці майбутніх, офіцерів на загальноосвітній (військові гімназії), професійний військовий (військові, училища) напрями; ІІІ етап (1881 р. – 1917 р.) – етап зворотної реорганізація, військових гімназій у кадетські корпуси, поновлення та посилення військового, напряму у підготовці вихованців до військової служби., У ході наукового пошуку з’ясовано, що основними напрямами в підготовці, вихованців кадетських корпусів до військової служби стали: загальноосвітній і, спеціальний військовий. Загальноосвітній, представлений широким спектром, навчальних дисциплін, а також завданнями релігійного, розумового, морального,, естетичного, фізичного, трудового виховання, сприяв інтелектуальному розвитку, кадетів; формуванню честі й гідності, спритності і витривалості, прищеплював, благородну поведінку, що складала «справжню честь військової людини»;, спеціальний військовий (військові науки, військово-фізична, стройова підготовка), передбачав формування військового духу й майстерності, відданості батьківщині,, уміння її захищати. Розвитку у кадетів мислення, мовлення, фізичних, моральних, якостей, військових умінь і навичок, а також індивідуально-, психологічних особливостей сприяли класні, позакласні, індивідуальні заняття й, дозвіллєва діяльність., У дисертації доведено, що важливу роль у підготовці вихованців корпусів до, військової служби відігравали високий професіоналізм, фахова військова підготовка й, рівень обізнаності з передовими педагогічними ідеями керівництва, командного, офіцерського та викладацького складу (інспекторів, офіцерів-вихователів, ротних, командирів, викладачів) військових закладів., У роботі наведено можливості використання набутого педагогічного досвіду, підготовки майбутніх військовослужбовців, що потребують свого подальшого, використання в умовах сьогодення: посилення педагогічної підготовки керівників й, офіцерів військових закладів освіти; звернення уваги на роль й організацію дозвілля,, на значення й шляхи формування честі, гідності й відваги майбутніх військових., Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Перспективним, видається проведення порівняльного аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, військової підготовки майбутніх офіцерів конкретного історичного періоду., Ключові слова: кадетські корпуси, підготовка, вихованці, військова служба, етапи,, зміст, форми, напрями.