Роль земств у становленні та розвитку медико-санітарного обслуговування населення Київської губернії (1904 – 1917 рр.)

Андріяка Г. О. Роль земств у становленні та розвитку медико-, санітарного обслуговування населення Київської губернії (1904 – 1917 роки)., – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі, спеціальності 07.00.01 – історія України. – Національний педагогічний, університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2021., Зміст анотації, Головна ідея наукового дослідження полягає у всебічному та, неупередженому оцінюванні діяльності земств Київської губернії у сфері, громадського здоров’я на початку ХХ століття в процесі її формування і, функціювання, з зосередженням уваги на особливостях їхньої роботи у роки, Першої світової війни під керівництвом Всеросійського земського союзу та поза, ним., Актуальність обраної теми обумовлена сучасним реформуванням охорони, здоров’я в Україні, що закріплено угодою з європейським співтовариством у, загальнодержавному масштабі, а в регіональному – реформою децентралізації, влади на місцях зі створенням територіальних громад, в яких передбачено власні, медичні центри. Звертаючись до історичного досвіду, варто зауважити, що, діяльність органів земського самоврядування Київської губернії в охороні, здоров’я населення мала пріоритетне значення у розбудові місцевої економіки, де, існували свої відмінності та характерні риси в порівнянні з іншими губерніями, Російської імперії. Враховуючи те, що робота земської медицини на теренах, губернії відбувалася на тлі значних суспільно-політичних і воєнних подій,, політика царського уряду була зорієнтована як на зміну місцевого управління, так, і на якість медичного обслуговування її мешканців. Саме поліпшення, обслуговування пересічних жителів Київської губернії кваліфікованими, медичними працівниками у подальшому позитивно вплинуло на кількісні, показники відвідувань ними земських лікувально-профілактичних закладів,, 3, особливо в сільській місцевості. Мова йде про довіру населення до медичного, персоналу, про своєчасне надання необхідної допомоги, а також про зменшення, випадків захворювань і поліпшення демографічної ситуації. Розвинута мережа, земських лікарень зумовила доступність фахової первинної медико-санітарної, допомоги мешканцям села. Дане наукове дослідження призначене сприяти у, сучасних умовах трансформації застарілої парадигми охорони здоров’я, що, вимагає ефективного і дієвого менеджменту задля реалізації намічених завдань., Використання історичного досвіду в сьогоденні на місцевому рівні допоможе, створити систему медичних закладів нового рівня функціювання, відповідно до, сучасних потреб із застосуванням досягнень науково-технічного прогресу., Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в актуальності, вибраної теми, яка ще не знайшла належного зацікавлення в сучасних історико-, наукових дослідженнях українських учених, а також у сукупності поставлених, завдань і їх виконання. Уперше комплексно вивчено формування і розвиток, земської охорони здоров’я в Київській губернії у визначених хронологічних, рамках наукової роботи., Практичне значення окреслених результатів дає змогу ширше зрозуміти, роль земств у втіленні проєктів протягом 1904–1917 років у розвиток доступної, медико-санітарної допомоги пересічним громадянам Київської губернії., Теоретико-методологічне підґрунтя та висновки дисертаційної роботи, слугуватимуть для підготовки наукових досліджень з історії України XIX –, початку XX століття, для складання курсу лекцій з історії України і медицини,, написання підручників регіональної історії та краєзнавства. Результати дисертації, додатково можуть бути використані в музейній роботі для створення тематичних, експозицій, для складання навчально-методичних посібників, формування, бібліографічних покажчиків з історії охорони здоров’я України на основі, великого обсягу бібліографічного матеріалу. Інформаційний складник, дисертаційного дослідження може стати в нагоді під час реформи децентралізації, влади на місцях та охорони здоров’я зокрема, а також може бути використаний, для професійної підготовки медичних фахівців і їх матеріально-технічного, 4, забезпечення на місцевому рівні., Основу дисертаційної роботи становлять сучасні теоретико-методологічні, засади з використанням значного масиву джерельної бази і наукових розробок, щодо цієї теми, що дає можливість здобувачці повніше виконати поставленні, завдання. Тож теоретико-методологічна база ґрунтується на застосованих, принципах історизму, об’єктивності, науковості, багатофакторності, плюралізму, та всебічності пізнання; та методах як-от: хронологічний, логічно-аналітичний,, системний підхід, порівняльно-історичний, періодизації, статистики та, узагальнення., Історіографічне надбання відображає широке коло вітчизняних наукових, досліджень, переважно з побіжної проблематики, трьох загальноприйнятих, періодів (дорадянського, радянського і сучасного), основаних на різних теоретико, -методологічних концепціях певної доби історичної наукової думки, а також, напрацювання зарубіжних науковців., Джерельний комплекс включає неопубліковані та опубліковані матеріали, з фондів архівних установ, наукових бібліотек і музеїв. У процесі роботи над, дисертацією було використано документи центральних, регіональних і міського, архівів України, переважну більшість яких введено до наукового обігу вперше., Опубліковані джерела репрезентовані нормативно-правовою базою Російської, імперії; статистичними матеріалами перепису населення 1897 року;, документами розпорядчої і виконавчої влади земств Київської губернії;, інформаційно-звітними вісниками й періодикою Київського губернського, земського управління і його санітарного департаменту; адресно-довідковими, книгами; звітно-інформаційними та періодичними матеріалами громадських, організацій періоду Першої світової війни щодо надання допомоги хворим і, пораненим воїнам із фондових зібрань наукових бібліотек України та Росії, а, також із колекцій київських музеїв., У дисертаційній роботі розкрито передумови й етапи становлення земської, медицини в територіальних межах Київської губернії. Проаналізовано її, лікувальний напрям (стаціонарну, амбулаторну, акушерську, педіатричну та, 5, психіатричну медичну допомогу) з висвітленням медико-статистичних показників, для порівняної характеристики за певний час діяльності в повітах і загалом по, Київській губернії. Розглянуто загальний фінансово-економічний аспект, діяльності органів земського самоврядування по губернії, зокрема сферу, громадського здоров’я з деталізованим відображенням цифрових даних щодо її, ефективної роботи. Показано соціально-побутове забезпечення медичного, кадрового потенціалу й організацію земствами підвищення їх кваліфікаційного, рівня. З’ясовано структурні елементи санітарно-епідеміологічної служби та, визначено коло функційних обов’язків повітових санітарних лікарів., Розглядаючи період Першої світової війни в дисертації, авторкою визначено, характерні риси діяльності земств Київської губернії у складі Всеросійського, земського союзу і поза ним у різних напрямах роботи для задоволення потреб, воєнного часу. Проаналізовано функції Київського губернського комітету, Всеросійського земського союзу в межах київського регіону, його багатовекторну, роботу, насамперед у медико-санітарному напрямі в допомозі, військовослужбовцям і біженцям. Показано матеріально-побутову підтримку тією, губернською інституцією переселенцям і сиротам. З’ясовано фінансово-, економічний складник Київського губернського комітету Всеросійського, земського союзу та Київського губернського земського управління у згаданий, період. Окремо ознайомлено зі станом земської охорони здоров’я в роки воєнної, інтервенції та суспільно-політичної кризи., Отже, розкривши концептуальні засади наукового дослідження, авторка, висвітлила широке коло поставлених перед нею завдань. Вона доказала, що, земства Київської губернії впродовж 1904–1917 років відігравали важливу роль у, розбудові охорони здоров’я пересічних громадян переважно сільської місцевості,, створивши розвинену мережу лікувально-профілактичних закладів у повітових, адміністративно-територіальних одиницях з кваліфікованими медичними кадрами, і забезпечивши їх відповідними соціальними гарантіями. Ті інституції ефективно, працювали в період воєнної інтервенції та забезпечували військових і біженців, різними видами допомоги, зокрема медико-санітарною у спеціально, 6, облаштованих лікувально-профілактичних закладах. Також вони показали своє, прагнення відновити повноцінну роботу земської сфери громадського здоров’я в, період Національно-визвольних змагань (1917–1921), проте зовнішні чинники, завадили здійсненню тих проєктів., Ключові слова: біженці, Всеросійський земський союз,, військовослужбовець, епідемія, земська медицина, земський дільничний лікар,, медична допомога, Київська губернія, лікарня, Перша світова війна, санітарно-, профілактичні заходи, фельдшерсько-акушерський персонал, хворий.