Ідея ґендерної рівності в українській правовій думці другої половини ХІХ століття

Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо нерозривного зв’язку ідеї ґендерної рівності з інтелектуальним, культурним, економічним, соціальним та національним розвитком українського народу, її присутності у всіх прогресивних національно-демократичних програмах, поглядах українських громадських, культурних та політичних діячів другої половини ХІХ ст., коли в українській правовій думці починає зароджуватися та розвиватися сучасне розуміння правової рівності, свободи та справедливості., Зазначена мета зумовила постановку і розв’язання таких завдань:, – узагальнити здобутки української історіографії з проблемами зародження і розвитку ідеї ґендерної рівності в українській правовій думці;, – проаналізувати місце і значення ідеї ґендерної рівності в сучасних міжнародно-правових актах та діяльність міжнародних інституцій, спрямованих на утвердження ґендерної рівності в усіх аспектах суспільного життя;, – визначити зміст та співвідношення дотичних понять «ґендерна рівність» та «емансипація жінок», «жіноче питання», «права жінок», ґендерної рівності та жіночих прав;, – схарактеризувати місце ідеї ґендерної рівності в програмних засадах українського національно-визвольного руху другої половини ХІХ ст. і творчій спадщині його ідеологів: Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Михайла Павлика, Володимира Барвінського, Олександра Огоновського;, – розкрити зміст та складові ідеї ґендерної рівності у зазначений період, напрями її утвердження в суспільній свідомості українського народу, закріплення як цілі і завдання політичних та громадських організацій;, – з’ясувати значення і вплив ідеї ґендерної рівності на духовний, інтелектуальний та культурний розвиток українського народу в другій половині ХІХ ст. у поглядах Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Олени Пчілки, Олександри єфименко, Софії Русової, Христини Алчевської;, – показати специфіку формування ідеї ґендерної рівності в програмних документах українського жіночого руху, теоретичних розробках його організаторів: Олени Доброграєвої, Наталії Кобринської, Анни Павлик, а також його значення для утвердження ідеї ґендерної рівності як складової прогресивного і демократичного розвитку суспільства;, – виявити зв’язок між ідеями соціальної справедливості, демократичного правління, прав і свобод людини, національного визволення та ґендерної рівності в українській правовій думці другої половини ХІХ ст.;, – з урахуванням національного досвіду зазначеного періоду сформулювати практичні рекомендації щодо усунення ґендерних стереотипів та ґендерної дискримінації, розроблення ефективних механізмів утвердження ідеї ґендерної рівності в суспільній свідомості та практиці сучасного українського суспільства.