Цей аркуш, писаний у тюрмі у 1850-му році, покликаний частково прояснити ставлення Бланкі до революційного процесу, зокрема можна буде помітити його мужньо стримані судоми розчарувань у Червневих днях `48-го. Доречність перекладу цього документу полягає в тому, що Бланкі розглядає революцію саме як проміжний рух, медіаторний аспект, хай геть непередбачуваний і сповнений «невиразних прагнень» — проте сам автор ухиляється від відведення революції ролі об`єкта як такого, себто ставлення, властивого деяким іншим емансипаційним традиціям і подальшим теоретикам справедливого розподілу накопичених людством ресурсів, що успадкували безліч усталених припущень і позитивних параметрів у питанні продукування революційного судження., « нам слід визнати, що для такої позиції у нього були як практичні, так і принципові підстави. З принципових міркувань, і передбачаючи саме ту позицію, котру приймуть незабаром Роза Люксембург, а згодом Ленін і Троцький, Бланкі наполягав на тому, що лише революційні зміни спроможні обіцяти суспільну справедливість. Бланкі ставився до цієї простої тези серйозніше за будь-кого з його сучасників» — писатиме Пітер Голвард у намаганні привернути увагу на колегіальний автоматизм несприйняття французької традиції спротиву навіть при опрацюванні такого, здавалося б, куди більш нюансованішого поціновувача теорії як Маркс.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0