Стаття «Дослідження генези українського народу у працях М. Брайчевського: радянський період – 2000 р.» // Ольга Шакурова

Шакурова, О. В., Дослідження генези українського народу у працях М. Брайчевського: радянський період – 2000 р. / О. В. Шакурова // Молодий вчений. – 2018. – № 5 (57). – С. 561-565. –, Бібліогр.: 7 назв., У статті проведено аналіз зміни підходів до наукового дослідження генези українського народу у працях М. Брайчевського. Проаналізувавши науковий доробок М. Брайчевський кінця ХХ – початку ХХІ ст. виявлено, що вчений вперше в незалежній Україні розпочав ревізію ідеологічних догматів, пов’язаних з так званою давньоруською народністю та сформував основи ранньосередньовічної концепції походження українського народу. М. Брайчевський присвятив дослідженню етногенетичної проблематики східнослов’янських народів загалом й українців зокрема майже усе своє життя. Після виходу його монографії «Походження Русі» у 1968 р, яка стала квінтесенцією його тогочасних етногенетичних розробок, він і в подальшому майже 30 років удосконалював свої етногенетичні напрацювання. Лише з відновленням Української державності М. Брайчевський отримав можливість викласти власне бачення на проблему походження українського народу без цензурних обмежень, на які мусив зважати у добу СРСР. У книзі «Конспект історії України», опублікованій у 1993 р. він виклав власну концепцію українського етногенезу: анти – початкова Русь V – VІІ ст. – Київська Русь ІХ – ХІІІ ст., лише згодом від цього первісного загальноруського (праукраїнського) стовбура у першій половині ХІ ст. відокремилася білоруська етнічна спільнота, а у середині та другій половині ХІІ ст. – російська спільнота, а українська етнічна спільнота продовжувала свій поступальний і цілеспрямований розвиток. В одній із його останніх статей, присвячених українському етногенезу «Етногенетичні проблеми і походження українського народу» (2000 р.), найбільш яскраво прослідковується його бачення походження українців – давньоруська народність насправді була давньоукраїнською, і саме вона стала основою формування інших східнослов’янських народів: білоруського та російського.