Рукописна та книжкова спадщина України. – 2014. – Вип. 18., Представлені основні теоретичні положення палеографо-орфографічної методики атрибуції староукраїнської рукописної книги відповідно до мети та завдань палеографії, її основних принципів та методів. Ця методика ґрунтується на спостереженні змін орфограм, які відбуваються за правилами еволюції або «революційним» шляхом. Вона передбачає виділення комплексу орфограм, зокрема уставних та півуставних рукописів ХІV–ХVІІ ст., характерних для певного хронологічного періоду розвитку староукраїнської книжної писемності. Запропоновано метод «формального» підходу при виділенні атрибутуючих орфографічних ознак, передбачає встановлення часу та місця написання пам’яток за орфограмами, які чітко спостерігаються в тексті (за «зовнішніми» ознаками), без проведення спеціального лінгвістичного аналізу їхніх причинно-наслідкових зв’язків.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0