Повсякденне життя українських повстанців на Прикарпатті (1940–1950-ті рр.)

Гриник Л. М. Повсякденне життя українських повстанців на, Прикарпатті (1940–1950-ті рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах, рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 032 «Історія та археологія». Дрогобицький державний, педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2023., У дисертаційній роботі комплексно розглянуто повсякденні практики, членів ОУН і УПА на Прикарпатті (1940–1950-ті рр.) з метою розвитку, регіональних антропологічних досліджень, що сприятиме інтеграції, української історичної науки до світової спільноти, подоланню стереотипів у, дослідженні історії, що склалися під впливом тривалої радянської дійсності., Здійснено аналіз історіографії дослідження, який показав певний, прогрес науковців у вивченні повсякденного життя українських повстанців, на Прикарпатті у 1940–1950-х рр.. Відтак виокремлено чотири групи, історіописання: діаспорну, радянську, сучасну зарубіжну та вітчизняну;, акцентовано на здобутках і недоліках кожної. Наголошено, що своєрідним, каталізатором у дослідженні визвольного руху було створення урядової, комісії, яка проводила діяльність щодо формування засадничих концепцій, створення та діяльності ОУН і УПА, напрацювання джерельного комплексу, означеної проблеми до 2005 р. Проте протягом усього періоду (від середини, 1940-х до 2020-х рр.) повсякденні практики членів ОУН і УПА, якщо й, аналізувалися, то переважно в контексті військово-політичної діяльності, вищезгаданих формацій чи українського визвольного руху середини ХХ ст., зокрема., Систематизовано джерельну базу за критерієм інформаційної цінності, та цільового призначення. Виділено дві групи джерел: 1. Документи і, матеріали повстансько-підпільної провенієнції (документи ОУН і УПА;, спогади (хроніки та свідчення); щоденники; періодика; листування (офіційне, 3, й особисте), фотокартки; листівки); 2. Документи органів радянської влади, (партійного походження; карально-репресивних структур). Перелічені вище, групи джерел не згруповані за ієрархічним принципом – усі вони, здебільшого подають інформацію частково й уривчасто, висвітлюють різні, сторони означеної проблеми і лише у комплексі сприяють реконструкції, повсякденного життя українських повстанців на Прикарпатті., Методологічну основу дисертації складають загальнонаукові, принципи: історизму, науковості, системності, авторської об’єктивності, що, реалізовувалися за допомогою застосування спеціально-історичних методів, (проблемно-хронологічного, історико-генетичного, історико-типологічного);, міждисциплінарних (мікроаналізу, діахронного, соціальної сітки та ін.);, загальнонаукових (класифікації, індукції, дедукції, аналізу, порівняння та, ін.). Вироблено власну концепцію повсякденного життя українських, повстанців на Прикарпатті (1940–1950-ті рр.) та подано авторське, трактування понять: «повстанець», «український визвольний рух»,, «українське підпілля» та ін., Досліджено способи можливого матеріального забезпечення, повстанців і процедуру постачання продуктів. Показано місце і роль у цьому, процесі місцевого населення. Проаналізовано діяльність господарчої, референтури за німецької влади та відзначено її здобутки. Наголошено, що, на процес продовольчого забезпечення негативно вплинула радянська, окупація, яка всіма силами намагалась розірвати зв’язок «село – ліс»., Схарактеризовано зовнішній вигляд членів ОУН і УПА як строкатий, позаяк, реалізувати власний військовий стрій не вдалося. Відтак вбрання повстанців, було переважно трофейне з розпізнавальними знаками. Описані випадки, закупівлі одягу через цивільних або власного пошиття. Наголошено, що, труднощі із вбранням посилював зимовий період, який вимагав забезпечення, теплими речами та відповідним взуттям. Оскільки такого одягу та взуття, бракувало, то це спричиняло простудні захворювання, загалом погіршувало, санітарно-гігієнічну ситуацію, яка була «внутрішнім ворогом» для ОУН та, 4, УПА. З огляду на це вивчено гігієнічні вимоги українських повстанців., Розглянуто питання профілактики захворювань: від інформаційного, ознайомлення до кваліфікованого лікування. Відзначено здобутки діяльності, жіночої сітки та Українського червоного хреста., Досліджено специфіку будування криївок як основного виду житла, членів ОУН та УПА на Прикарпатті; особливості перебування у них., Проведено їхню класифікацію з означенням відмінностей., Зосереджено увагу на взаємозв’язку професійної та особистої складової, українських повстанців. Показано вплив військових реалій на формування, режиму дня і можливі способи проведення «вільного» часу. Проаналізовано, вплив особи командира і провідника на рівень дисципліни. Охарактеризовано, методи підтримання належного її рівня: власний приклад, нагороди,, покарання. Реконструйовано класифікацію кримінальних злочинів та, відповідні заходи покарання за їх вчинення; діяльність Теренового, Організаційного Суду, Суду Адміністративного Порядку. Наголошено на, найбільш поширених злочинах, розкриттям яких займалася спершу, Військово-польова жандармерія, а згодом – Служба безпеки ОУН., Досліджено особливості гендерної політики у формаціях визвольного, руху середини ХХ ст., яка формувалася у період трансформаційних змін, української сім’ї, переосмислення місця і ролі жінки в суспільстві., Акцентовано на причинах переважного залучення жінок до «напівмирних», професій. Відображено політику стосовно них радянської репресивно-, каральної системи., Простежено особливості морально-психологічного стану українських, повстанців, який формували головно умови боротьби: наявність харчів,, одягу, особливості зимування, зв’язок з рідними тощо. Відображено причини, можливих конфліктів, які згруповано у такий спосіб: організаційні й, особисті. Акцентовано на необхідності формування почуття дружби між, учасниками визвольних змагань середини ХХ ст. та її особливостях., 5, Крізь призму історичної антропології з’ясовано особливості, комунікації членів ОУН та УПА. Відзначено особливості призначення, псевдонімів і їх види. Акцентовано на правилах ведення усних та письмових, розмов між учасниками ОУН і УПА, а також з місцевим населенням. У, цьому контексті простудійовано відносини українських повстанців з особами, релігійного сану, сільським населенням, дещо менше – з міською, інтелігенцією та робітниками. Присутність релігійного чинника забезпечила, духовне відродження у складних умовах, він допоміг зберегти культуру та, виступав моральним підґрунтям визвольного руху. Простежена підтримка зі, сторони церкви, школи, населення засвідчує явища високої консолідації, українського суспільства в умовах боротьби. І навіть у час великих репресій, радянській владі не вдалося розірвати генетичний зв’язок, який сформувався, протягом усієї історії українського державотворення., Незважаючи на військові умови боротьби, у лавах ОУН і УПА, практикувалися усі види сімейної обрядовості: від народження до смерті., Реконструйовано весільні обряди у лісових умовах та наголошено на, особливостях їх реалізації. Відзначено особливості виховання дітей, батьки, яких змушені були проводити глибоко законспіровану діяльність., Досліджено явище альтруїстичного самогубства та класифіковано його за:, причиною (пряме зіткнення з ворогом; потрапляння під слідство; особисті, мотиви) та методом вчинення (кульове поранення; підрив на гранаті;, повішання; передозування медичними препаратами). Окреслено й, проаналізовано практики увіковічення пам’яті полеглих вояків УПА та, членів ОУН, способи їхніх поховань., Висвітлено основні практики християнських і націоналістичних, святкувань. Відображено особливості їх проведення та основні функції., Доведено, що святкування під час визвольної боротьби були однією із, можливостей подолання стресових ситуацій, відволікання від військової, дійсності чи способом «повернутись» до «нормального» життя. Будь-які, 6, урочистості передбачали виховання в національному дусі не членів ОУН та, УПА, а й увесь народ., Дисертаційна робота є спеціальним історичним дослідженням,, присвяченим повсякденним практикам українських повстанців і, підпільників, у якому вперше: введено до наукового обігу маловідомі архівні, документи, на основі яких проаналізовано предмет повсякдення членів ОУН і, УПА; простежено вплив економічної, соціальної та політичної ситуації у, регіоні на побутове становище українських націоналістів; комплексно, розглянуто засади спілкування як між членами означених формацій, так і з, іншими соціальними категоріями. Уточнено: історіографічний та, джерелознавчий доробок теми; понятійно-термінологічний апарат означеної, проблеми; класифікаційну схему житлових помешкань – криївок; шляхи, матеріального забезпечення українських повстанців і націоналістів., Отримали подальший розвиток положення про: тяглість звичаїв, традицій та, обрядів як один зі способів української ідентифікації; гостру необхідність, функціонування спеціальних служб ОУН і УПА та жорстоку дисципліну, яка, сприяла довготривалій боротьбі з окупаційною владою, незважаючи на, масштабні заходи радянської адміністрації щодо ліквідації українського, визвольного руху; різносторонню потребу існування «жіночої» складової у, воєнному повсякденні., Практичне значення наукової роботи полягає у її подальшому, залученні при підготовці досліджень про повсякденне життя учасників ОУН, та УПА на споріднених мікро- чи макрорівнях. Результати роботи можуть, використовуватись при укладанні лекційних курсів для здобувачів освіти, закладів освіти різних рівнів, а також при створенні різного роду навчально-, методичної літератури з курсу історії України ХХ ст. Міждисциплінарність, предмета дослідження дає можливість використовувати отримані результати, у студіях етнографів, соціологів, психологів та інших галузевих, дослідженнях, предмет яких збігається з нашим., 7, Ключові слова: ОУН та УПА, український визвольний рух,, повсякдення, побут, Прикарпаття, повстанці, дозвілля, відносини,, дисципліна, радянська система, репресії, державницький терор, ідеологічний, тиск, післявоєнні роки.