Орлик С. В. Фінансова політика російського окупаційного режиму в Галичині та Буковині в роки Першої світової війни (1914 – 1917 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за, спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Київський національний університет, імені Тараса Шевченка, Київ, 2018., Актуальність дослідження. Одним із викликів, що постали перед Україною у, другому десятиріччі ХХІ століття, стала мілітаристська неоімперська політика, Російської Федерації. Означені реалії актуалізують необхідність вивчення історії, цієї держави. Історичний досвід окупації територій Галичини та Буковини в роки, Першої світової війни свідчить, що у фінансовій сфері російська влада керувалася, незмінними загарбницькими принципами, які використовуються і сьогодні, під час, гібридної війни з Україною. Фінансова політика Росії на окупованих територіях, України завжди була однозначною: використання економічного потенціалу,, природних і фінансових ресурсів на власну користь країни-окупанта та/або, стратегічна – для розміщення військових баз. Саме завдяки якісному аналізу подій, минулого з’являється можливість убезпечити власну державу від ряду зовнішніх і, внутрішніх викликів., Наукова новизна дисертації зумовлена відсутністю у вітчизняній історіографії, спеціальних узагальнюючих праць з означеної тематики у вказаних хронологічних, межах. У дисертаційному дослідженні вперше: введено до наукового обігу, маловідомі архівні документи; виконано комплексну реконструкцію фінансової, політики російського уряду на окупованих територіях Галичини та Буковини за її, основними складовими в історичному контексті досліджуваного періоду;, розглянуто структуру, завдання, функції, дано оцінку ефективності роботи, спеціальних фінансових органів, створених при Військовому генерал-, губернаторстві Галичини; досліджено питання створення митних органів та, особливості реалізації митної політики на окупованих територіях Галичини та, Буковини; проведено аналіз значного статистичного масиву матеріалів щодо 3, цінової політики з використанням авторських розрахунків; реконструйовано, механізм стягнення державних та місцевих податків і зборів на окупованих, територіях; проаналізовано втрати російського бюджету внаслідок запровадження, «сухого закону» та розорення галузі на окупованих територіях; відтворено, бюджетний процес формування місцевих бюджетів з їх подальшим аналізом., удосконалено: теоретико-методологічні підходи в дослідженні економічних, процесів у контексті розробки проблем методології економічної історії; теоретичні, підходи до проблеми організації грошового обігу на окупованих територіях, Галичини та Буковини; аналіз соціально-економічних процесів, що відбувалися на, окупованих територіях, через призму реалізації окупаційною владою фінансової, політики уряду Російської імперії., набули подальшого розвитку: студії теоретичного, історіографічного та, джерелознавчого характеру, в яких дано оцінку науковому масиву досліджень з, теми соціально-економічного становища окупованих територій Галичини та, Буковини в період Великої війни; фактологічні відомості й теоретичні підходи до, вивчення еволюції бюджетної, митної і податкової систем Росії та її проекції на, українські землі., Практичне значення дисертації має як наукове, так і важливе практичне, значення у протидії сучасній російській гібридній агресії до України. Критичне, опрацювання наявних історичних праць сприяє значному розширенню напрямків, вивчення подій та явищ періоду Першої світової війни, що дозволяє глибше та, об’єктивніше зрозуміти проблеми імперської політики Росії не лише на початку, ХХ ст., а й у другому десятилітті ХХІ ст., У дисертації вперше в історіографії досліджено фінансову політику російського, окупаційного режиму в Галичині та Буковині в роки Першої світової війни., Доведено, що існування спеціально створених фінансових установ у складі, цивільного управління Військового генерал-губернаторства Галичини та Буковини, свідчить про прагнення окупаційного режиму вибудувати вертикаль цивільних, владних структур на окупованих територіях. Саме спеціальні фінансові органи, (Управління фінансовими справами, Управління військово-окружного контролера, 4, Управління державним майном, митні органи) та польові казначейства були, створені на захоплених територіях Галичини та Буковини для безпосередньої, реалізації фінансової політики, яка формувалася урядом Російської імперії., З`ясовано, що політика у сфері грошового обігу була неефективною, а місцеве, населення не сприймало російські гроші. Складнощі у грошовому обігу призводили, до критичного стану місцевих фінансів. У пошуках фінансових ресурсів магістрати, вимушено вдавалися до особливого способу – випуску міських бон. Спостерігалася, відсутність повноцінної банківської системи на окупованих територіях. Більшість, банків, особливо ті, що були засновані на австрійському державному чи, іноземному капіталі, були вивезені з території Галичини та Буковини. Інші, фінансові установи, здебільшого місцеві банки, ощадні каси, кредитні товариства –, частково відновлювали свою діяльність., Доведено, що фінансова політика у сфері цінової політики мала, дискримінаційний характер стосовно окупованих територій. У результаті, проведеного порівняльного аналізу всіх видів цін, які одночасно діяли на, окупованих територіях (такси, заготівельні, реквізиційні, довідкові), встановлено,, що низький рівень заготівельних цін, за якими здійснювалися примусові закупки, сільськогосподарської продукції для потреб російської армії, підтверджували, грабіжницький характер цінової політики окупаційної влади стосовно місцевого, населення й товаровиробників Галичини та Буковини. Жорстка політика реквізицій, продовольства і фуражу на фоні масових грабежів доводила деякі регіони до, повного зубожіння й голоду. Встановлення такс на продукти першої необхідності в, містах і повітах сприяло поширенню спекуляції та активному формуванню, тіньового продовольчого ринку. Відзначено, що важливу роль у стриманні росту, цін і голоду на захоплених російськими військами територіях відігравали органи, місцевого самоврядування (магістрати та ґмінні управління). Створення, продовольчих комітетів, обмеження торгівлі та руху продовольства, таксування цін, на товари першої необхідності, посилення відповідальності за підвищення цін і, спекуляцію не могли зупинити кризу продовольчого ринку. Досліджуючи динаміку, зміни вартості оплати робочої сили на завойованих територіях, встановлено, що 5, протягом досліджуваного періоду ціни на робочу силу майже не змінювалися й, залишалися стабільно низькими. На фоні постійного росту цін, які за окремими, продовольчими позиціями зростали у 7 – 10 разів, робоча сила зростала, щонайбільше у 2 – 3 рази, що спричиняло подальше зубожіння населення, окупованих територій., У сфері митної та податкової політики спостерігалося зволікання російськими, урядовцями створення митних та фінансових органів. Це призводило до безладу в, оподаткуванні та до зловживань на всіх рівнях цивільної окупаційної влади., Російські митні органи були покликані здійснювати контрольний пропуск людей і, товарів через кордони з/на територію Військового генерал-губернаторства, Галичини, а також здійснювали стягнення митних зборів. У подальшому, російський уряд планував скасування старих кордонів та запровадження, безмитного перетину цих кордонів. Такі перспективи мали на меті подальшу, інтеграцію захоплених територій до складу Російської імперії., Акцентовано увагу на тому, що оподаткування місцевого населення окупованих, територій державними та місцевими податками мало здійснюватися з урахуванням, вимог міжнародного права (IV Гаазької конвенції від 18.10.1907 р. «Про закони і, звичаї війни на суходолі»). Тобто, податки мали справлятися за податковим, законодавством, прийнятим ще австро-угорським урядом. З одного боку, таке, законодавче обмеження не давало можливості окупаційній владі повною мірою, поширити російське податкове законодавство на територію Галичини і Буковини. З, іншого ж боку, складність розуміння австрійського законодавства, відсутність, списків платників та документів податкового обліку за майновими податками не, дозволяли здійснити нарахування податків до сплати законним способом. Це, призводило до хаотичного й безсистемного стягнення податків і запровадження на, окупованій території Галичини та Буковини гібридної системи оподаткування, яка, поєднувала елементи австрійської та російської податкових систем. Особливо, вигідним для окупаційної влади стало запровадження акцизних та гербових зборів, за російським законодавством. Адже в ньому перелік підакцизних товарів був 6, значно ширшим, а ставки акцизу були вищими, порівняно з австрійським, законодавством., Таким чином, починаючи з квітня 1917 р., російська окупаційна влада, остаточно вирішила не зважати на вимоги міжнародного права та встановила, оподаткування акцизними зборами й промисловим податком за нормами, російського законодавства. Що стосується гербового збору, то він безпідставно, справлявся за російським законодавством з перших днів діяльності цивільної, окупаційної влади. Особливою проблемою для російської влади стала заборона, виробництва й продажу спирту, алкогольних напоїв і пива. У процесі дослідження, доведено, що дотримуватися «сухого закону» на території значного скупчення, військових було складно, а примусова заборона виробництва та вживання, алкогольних напоїв призводила до збільшення обсягів їх тіньового обороту., З’ясовано, що на захоплених територіях широко використовувався механізм, відбуття місцевим населенням натуральної повинності, що дозволяло окупаційній, владі безжально експлуатувати місцеве населення та економити значні фінансові, ресурси., Окрім податків, іншим джерелом доходів для імперської казни стали захоплені, промислові підприємства. Відновлення зруйнованих казенних і секвестрованих, підприємств стратегічно важливих галузей (нафтовидобувної та нафтопереробної, промисловості, соляних і дріжджового заводів, вугільних копалень та ін.), здійснювалося уповноваженим на те органом – Управлінням фінансовими, справами при Військовому генерал-губернаторові Галичини. Основною метою, діяльності цих підприємств було максимальне використання наявних природних, ресурсів та виробничих потужностей на забезпечення потреб російської армії та, отримання прибутків до державної казни країни – окупанта. Відновлення роботи, казенних і секвестрованих підприємств здійснювалося на умовах самофінансування, та самоокупності в режимі жорсткої економії. У результаті, майже всі казенні й, секвестровані підприємства, крім Джурівських буровугільних копалень,, спрацювали прибутково. Так, до російського державного бюджету надійшло біля, одного мільйона рублів відрахувань чистого прибутку від їхньої господарської 7, діяльності та значні кошти акцизних податків. Що стосується промислових, підприємств, які не були секвестровані, то вони потрапляли під жорсткий контроль, з боку Управління фінансовими справами. На них призначалися уповноважені, контролери, які стежили за фінансово-господарською діяльністю та сплатою, належних податків. Готова продукція таких підприємств підлягала реквізиції (за, встановленими Військовим генерал-губернатором цінами) й реалізовувалася у, визначеному окупаційною владою порядку. Така система повністю позбавляла, власника права власності на готову продукцію, обмежувала його в управлінських, функціях та мінімізувала прибутки підприємства., У бюджетній сфері та налагодженні місцевого оподаткування спроби, окупаційної влади створити стратегічний фінансовий план дій щодо запровадження, уніфікованих міських податків і зборів були малорезультативними. Аналіз, місцевих бюджетів свідчив про повну руйнацію міських і гмінних фінансів., Встановлено, що характерними особливостями більшості «воєнних» місцевих, бюджетів досліджуваного періоду були такі: 1) планування проектів бюджетів, здійснювалося за принципом удаваної збалансованості (видатки відповідали, доходам). Таке планування бюджетів зовсім не було свідченням самодостатності, бюджету, а лише підтверджувало економічні закономірності того, що, профінансувати витрати можливо лише в обсягах реальних доходів; 2) формування, дохідної частини міських бюджетів мало ситуативний і нестабільний характер як, щодо податкових платежів, так і щодо неподаткових платежів (орендної плати з, використання міської чи ґмінної власності, отримання доходів від діяльності, міських крамниць з продажу товарів першої необхідності, погашення позик, попередніх періодів тощо), оскільки в умовах війни мали місце високі ризики його, невиконання; 3) фактичне виконання більшості бюджетів воєнних років мало своїм, результатом дефіцит, особливо у великих містах, де розміщувалися російські, війська і потреби утримання міста збільшувалися у рази, що підривало і без того, складний фінансовий стан міста; 4) попри нав’язування окупаційною владою, російських рублів, значна частина магістратів складали свої бюджети у, австрійській валюті й у такому вигляді надавали їх до російської окупаційної, влади. Це свідчить про неприйняття на окупованих територіях російської валюти., Доведено, що характерною особливістю політики уряду Росії стосовно критичного, фінансового становища великих міст окупованих Галичини і Буковини було повне, заперечення можливості надання позик і допомоги окупованим містам з російської, державної казни, навіть за умовою поворотності., З’ясовано, що прихід до влади Тимчасового уряду в Росії ніяким чином не, змінив основного вектора фінансової політики, закладеної урядом Російської, імперії., Загалом, фінансова діяльність Російської імперії (Росії) в окупованих Галичині, та Буковині стала свідченням разючої різниці між декларованими «визвольними», гаслами та реальною політикою, яка мала виразно загарбницький характер., Ключові слова: Перша світова війна, Галичина, Буковина, російська окупація,, Російська імперія, Австро-Угорська імперія, фінансова політика, грошова політика,, цінова політика, податкова політика.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0