Художня модель світу у прозі Пилипа Капельгородського: аксіологія і поетика

Розмариця С. А. Художня модель світу у прозі Пилипа, Капельгородського: аксіологія і поетика. – Кваліфікаційна наукова праця на, правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література». –, Херсонський державний університет, Київський університет імені Бориса, Грінченка, Київ, 2017., Дисертація присвячена дослідженню аксіологічних і поетикально-, стильових параметрів прози Пилипа Капельгородського, визначенню, особливостей їх художньої реалізації та функціонування в контексті розвитку, української літератури 1900–1930-х років ХХ століття. У роботі, проаналізовано оповідання П. Капельгородського, опубліковані окремими, виданнями, у складі збірок чи в періодиці; повісті «Записки семінариста», «Аш, хаду» «Непорозуміння» та романи «Шурган», «Артезіан», «Оборона, Полтави». У запропонованому дослідженні широко залучені поетичні,, гумористично-сатиричні твори та публіцистика письменника, архівні джерела;, літературознавчі, критичні розвідки, статті, що репрезентують специфіку та, проблеми літературного процесу перших десятиріч ХХ століття., Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи,, висновків та списку використаних джерел. У першому розділі визначено й, систематизовано наявні в українському літературознавстві погляди на, природу творчості та особливості художнього мислення П. Капельгородського;, розглянуто динаміку творчих пошуків митця, специфіку його мистецької, еволюції на тлі традиції та в загальному контексті літературного процесу, перших десятиріч ХХ століття, доведено їхню зумовленість суспільно-, культурними й літературно-естетичними умовами перехідної доби. Зокрема, з’ясовано, що художня практика П. Капельгородського формувалася в, силовому полі загальних тенденцій розвитку української літератури початку 3, ХХ століття: реалізмоцентричної у своїй основі традиції, що детермінувала, конкретно-історичний підхід до осмислення явищ дійсності, з одного боку, з, другого – модерних мистецьких віянь, які активно декларували нові, естетичні принципи. Тривале перебування письменника поза межами, українського літературного процесу не сприяло індивідуальному, осмисленню й активному засвоєнню модернізму як своєрідної духовно-, світоглядної та мистецької системи. Працюючи за умов тоталітарної системи,, письменник змушений вдаватися до компромісу з владою, часом втратою, свого таланту, часом відмовою від світоглядних конвенцій і морально-, етичних імперативів життя. Все це вилилося в наругу над самою природою, художньої творчості й призвело до деформації творчого процесу., У другому розділі дисертації визначено діапазон проблемно-, тематичних пріоритетів і поетикально-стильових домінант в оповіданнях, П. Капельгородського, простежено рух письменника від літературної, традиції до модерністської естетики й поетики. З’ясовано, що проблемно-, тематичні та ідейно-естетичні вектори малоформатної прози Капельгородського,, актуалізовані реальним соціокультурним і суспільно-політичним контекстом,, характеризуються виразним антропологічним і національно-патріотичним, пафосом. Дискурс повістевого жанру позначений суспільними та, індивідуальними (життєві калізії автора знаходять пряме чи опосередковане, відображення у текстах) проекціями, збагачений глибоким аналізом, фiлософських проблем: сенсу буття, екзистенції особистості, фатальності, життєвих колізій і ситуацій тощо. Встановлено, що поетика малої прози та, повістей П. Капельгородського репрезентує своєрідний синтез реалістичних, тенденцій та елементів різних образних структур – натуралізму, символізму,, імпресіонізму. Попри те, що жоден із цих напрямів не представлений цілісно, й багатоаспектно в текстовій площині, він водночас окреслює творчі пошуки, письменника, які розвивалися у форматі нових тенденцiй української, лiтератури перших десятиріч ХХ століття. 4, У третьому розділі дисертаційної роботи осмислена проблемна, багатовекторність роману-хроніки «Шурган», визначена специфіка образно-, семантичної організації роману «Артезіан», з’ясовані особливості, авторського моделювання українського визвольного руху в романі «Оборона, Полтави». Встановлено: константною прикметою творчого почерку, письменника у великих епічних творах виявився нахил до поєднання, ідеологічних та естетичних норм. Художні картини соціальних і політичних, перетворень, змальовані автором у площині роману, демонструють символи і, знаки, які створюють альтернативний до вимог соцреалістичного канону, план інтерпретації – нехай і глибоко зашифрований, що проявляється в, різних координатах тексту. Семантика ідеологічного дискурсу реалізується, через численні конотації, що додають додаткового смислового ефекту й, залежать, з одного боку, від контексту інтерпретації, з іншого – від, рецептивного горизонту читача., У висновках узагальнено основні положення, визначені в ході, дисертаційної роботи: виокремлено ряд іманентних рис, які відображають, аксіологічні пріоритети Пилипа Капельгородського, особливість його, індивідуально-авторського світобачення, специфічність естетичної системи,, характерні риси поетики. Закцентовано на тому, що аналіз епічного доробку, письменника детермінує формування цілісної картини вітчизняного, літературно-мистецького процесу, в багатоманітності його виявів і змін, у, розмаїтті естетичних, жанрово-стильових вимірів, у національній своєрідності., Ключові слова: проза, поетика, аксіологія, художня свідомість, жанр,, стиль, реалізм, модернізм, соцреалізм, ідеологічний дискурс.