Вперше ця п’єса була опублікована під назвою “Кого зненавидять боги…” — початок латинської приказки, що має закінчення “того зроблять вчителем”. Актуальна як на той час назва: чи можна уявити собі більш тернистий за вчительський шлях?.., Законом 1868 року Австро-Угорської імперії передбачався перехід шкіл з підлеглості церковним властям до світських шкільних органів. Для керівництва початковими, середніми і професійними школами була створена Крайова Шкільна Рада, пізніше — повітові та місцеві шкільні ради, а членами останніх у Галичині призначалися представники української інтелігенції, польської буржуазії та поміщики. Таким “посередникам” між селянами та їх грошима, призначеними на будівництво школи часто було вигідно, аби остання не працювала: “…В матеріальному відношенні школи ледве животіли. Позбавлені урядової допомоги, вони лягали додатковим тягарем на плечі і так вже переобтяженого непосильними податками народу. В цьому, безперечно, крився хитрий та підступний задум — панівна верхівка намагалася зробити школу — а отже і освіту взагалі — ненависною для народу”.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0