№ 11 (2022): Інтермарум: історія, політика, культура, Анотація, Мета статті є комплексний аналіз причин, проявів, масштабів антисемітизму в перші повоєнні роки на території Радянської України та його наслідки у свідомості й суспільному житті., Методологія. Застосовані при роботі загальнонаукові та спеціальні історичні методи (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) дослідження, дозволили розкрити особливості антисемітизму в повоєнну добу, визначити взаємозвʼязки між впливом нацистської пропаганди напередодні/під час війни та радянськими реаліями, в яких за євреями було закріплено роль «внутрішнього ворога». Серед методів, застосованих у дослідженні – й метод усної історії., Наукова новизна. Здійснена спроба дослідити особливості сталінської національної політики у складний перехідний період від війни до миру (1944–1947 рр.) на прикладі так званого «єврейського питання» на основі різних джерел – від офіційних документів, спогадів, які з’явились в радянський час, до усноісторичних спогадів живих сучасників подій. Окреслено зміст політики та її вплив на формування в радянському суспільстві стійких антисемітських настроїв. Новий наступ на єврейство офіційно почався лише у 1948 року, до того це питання знаходилося у підвішеному стані, чому сприяла й зовнішньополітична ситуація. Тому важливо дослідити особливості прояву антисемітизму у 1944–1947 рр. і його подальший вплив на становище євреїв., Висновки. Переживши пекло війни, євреї зіштовхнулися з труднощами у відносинах з владою та населенням власної країни. Повоєнний антисемітизм був обумовлений післявоєнною розрухою, наслідками нацистської антисемітської пропаганди під час окупації, пасивною і невизначеною позицією Й. Сталіна щодо єврейського питання, й традиційним, для тоталітарної системи, прагненням мати внутрішнього ворога.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0