Природні зацікавлення й метода Декролі // Яків Мацюк

З передмови Автора:, Перші розділи присвятив я питанню т. зв. «природних зацікавлень», так, як їх розуміє Дюї. У дальших розділах, де прийшла на чергу сама декролівська метода, я старався по моїм силам дати власну інтерпретацію. Довголітня шкільна практика й певне очитання дали мені право висказати власні думки. Я старався найточніше вичути інтенції бельгійського реформатора. В одному я пішов наскрізь за власними думками і то в найголовнішому, а саме: чи декролівська метода йде по лінії природних зацікавлень так, як їх розуміє Дюї чи може їм перечить. Дюї приймає за центр навчання в певному періоді якесь безпосереднє зацікавлення, зроджене в діточій душі, котре може бути задовольнене тільки осягненням певної, звязаної з ним мети, певного далекого ідеалу, що манить до себе ціле внутрішнє «я» дитини. На основі цього розвивають в Америці т. зв. «методи проєктів». Від дітей виходить проєкт якоїсь праці, а, реалізуючи його, діти виконують працю за працею, котра «по дорозі» виринає й так учаться неспостережено всього, чого життя вимагає. Декролі, робить ці потреби головними осередками своєї програми. Питання, чи ці зацікавлення будуть справді природними, чи таке наставлення справи йде назустріч концепції Дюї? Наперекір іншим авторам, я ці дві концепції майже ідентифікую, не бачучи між ними засадничої різниці, крім різниць у формальному розумінні справи