№ 11 (2022): Інтермарум: історія, політика, культура, Анотація, Мета дослідження – проаналізувати нацистську політику Голокосту на прикладі населення волинського містечка Мізоч. На основі історіографічного та джерелознавчого доробку, відтворити процес «вирішення єврейського питання», зокрема акцію 13–14 жовтня 1942 р. Методологія базується на засадах історизму та об’єктивності. Дослідження побудоване на використані загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Серед інших, застосовані і методи наукової критики, архівної евристики. Особливу увагу звернено на метод усної історії. Наукова новизна. На основі широкого спектру джерел, проаналізовано процес вбивства євреїв у Мізочі в 1942 р., запропоновано оцінки дискусійності теми кількості жертв. Дослідження виконано на основі аналізу архівних даних (українських, закордонних) та опитуванні свідків Голокосту, які проводив сам автор. Велика частина цих джерел були вперше введені в науковий обіг. Висновки. Реалізація Голокосту в Мізочі здійснювалася методом розстрілів євреїв під час акції 1942 р. Також євреї гинули в погромах, під час ліквідації гетто, коли переховувалися тощо. В мізоцькому гетто налічувалося близько 1700 осіб. 13–14 жовтня 1942 р. бранців гетто було вбито, близько 200 з них загинули під час повстання. Євреї намагалися чинити опір на індивідуальному та груповому рівні: від втеч до повстання., Свідчення жертв, катів та спостерігачів дозволяють різносторонньо аналізувати події. До «вирішення єврейського питання» були залучені не лише німці, а й українські поліцейські. Реакція цивільних жителів на катастрофу євреїв була різною – від допомоги до байдужості.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0