Стаття «Створення та функціонування рівненського гетто»

№ 10 (2022): Інтермарум: історія, політика, культура, Анотація, Мета дослідження – аналіз історії створення та функціонування гетто в Рівному (1941-1942 рр.). На основі історіографічного та джерелознавчого доробку відтворити поневіряння та умови життя бранців гетто. Методологія базується на засадах історизму, об’єктивності, багатофакторності. Дослідження здійснено завдяки загальнонауковим та спеціально-історичним методам. Застосовано методи наукової критики, усної історії, архівної евристики. Наукова новизна. Вперше в українській історіографії опубліковано окрему наукову розвідку про створення та функціонування рівненського гетто. Дослідження виконано на основі аналізу архівних даних (українських, закордонних), зокрема тих матеріалів, які вперше були введені в науковий обіг. Висновки. Реалізація Голокосту зумовлювала потребу застосування антисемітських засобів, зокрема сегрегацію євреїв в окремих кварталах – гетто. Рівненське гетто існувало близько восьми місяців, з кінця 1941 р. до середини липня 1942 р. Його відносять до гетто відкритого типу. Бранцями примусового поселення стали жертви Голокосту, яким вдалося вижити після розстрілу близько 17,5 тис. рівненських євреїв в Сосонках, в листопаді 1941 р. В різний час кількість євреїв змінювалася. Найбільше їх налічувалося перед ліквідацією гетто 13-14 липня 1942 р. – понад 5,4 тис. Тоді жертв Голокосту було вивезено в м. Костопіль і розстріляно. В злочинному процесі також брали участь місцеві колаборанти-поліцейські. Перебування в гетто було як фізичним, так і психологічним випробуванням. Євреї потрапляли туди вже пограбованими, адже не могли взяти з собою все майно, а в їхні покинуті будинки вселялися представники влади та місцеві жителі. Реєстрація проводилася з метою отримання інформації про точну кількість євреїв, що полегшувало впровадження подальших антиєврейських заходів. Характерними ознаками проживання в гетто стало: перенаселення, голод, холод, антисанітарія, фізичне, психологічне, сексуальне знущання. Часто трудова дискримінація поєднувалася з релігійною, коли їх змушували працювати у день релігійного свята. Така праця для них лишалася примарним шансом на виживання.