Том четвертий п’ятитомного збірника документів «Західноукраїнська Народна Республіка: 1918—1923» відтворює процеси формування збройних сил країни, їх боротьбу за свободу і незалежність, за суверенну соборну Україну. Важливою позитивною сторінкою в цьому процесі була вчасна турбота української політичної еліти про створення таких збройних сил. Уже, ЗО жовтня 1918 p., тобто до захоплення влади (1 листопада) і до проголошення незалежної ЗУНР (13 листопада), львівська делегація Української Національної Ради, яка за тих складних військово-політичних обставин національно-демократичної революції, коли діяв закон про військовий стан, проголошений імператором Австро-Угорщини, і при владі в краї був імперський намісник генерал Гуйн та командуючий військами маршал- поручник Пфеффер, взяла на себе провідну роль, приймає ухвалу про «визнання українського легіону січових стрільців за основу і зав’язок національної оружної сили Української Держави». Одночасно було заявлено, що «всі українські полки, які досі оставали у связи з цісарською і королівською армією, підлягають Наказному Отаманові УНРади» і зажадала від уряду і командування армії «віддати всі згадані українські полки до розпорядимости УНРади і перевести безпроволочно всі кадри тих військових частин до краю». Це був відважний крок УНРади, спрямований на створення постійної армії новоутвореної Української держави. Саме цим документом і відкривається даний збірник, бо він започаткував формування Галицької Армії.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0