Рід Лизогубів у суспільно-політичному та соціокультурному житті України другої половини ХVІІ – початку ХХ ст. // Ервін Міден

Міден Е. Л. Рід Лизогубів у суспільно-політичному та, соціокультурному житті україни другої половини XVII – початку ХХ ст., Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». Національний університет, «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Чернігів, 2021., Характерна риса сучасної української історичної науки полягає у, зростанні інтересу до соціальної історії і, зокрема, до історичної фамілістики, . У жанрі родинних біографій останнім часом з’явилася низка досліджень,, присвячених козацько-старшинським і дворянським родам Марковичів-, Маркевичів, Білозерських, Полетик, Голубів, Туманських, Дорошенків,, Шихуцьких, Кочубеїв, які відіграли важливу роль у суспільно-політичному, та соціокультурному житті України у другій половині XVII – на початку, ХХ ст. За умов дискретності національного державотворчого процесу саме, фамільні «гнізда» цих родів зберігали і транслювали культурно-історичні, цінності українського народу. Помітне місце серед них посідав рід Лизогубів, , але багатогранна діяльність його представників досі не була об’єктом, комплексного дослідження, що й зумовлює актуальність теми дисертації., Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні внеску, представників роду Лизогубів у суспільно-політичне та соціокультурне, життя України другої половини XVII – початку ХХ ст., У дисертаційному дослідженні було вперше проаналізовано, історіографію проблеми та джерельну базу роботи. Було здійснено аналіз, внеску представників козацько-старшинського, а згодом дворянського роду, Лизогубів у суспільно-політичне та соціокультурне життя України. У ході, дослідження було спростовано помилкові метафакти, зокрема щодо, шляхетської нобілітації роду Лизогубів, з’ясовано шлюбні стратегії та, основні напрямки діяльності його представників., Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості, використання положень та висновків дисертаційного дослідження у процесі, викладання історії України, історичного краєзнавства, підготовки навчальних, посібників, а також туристично-краєзнавчої літератури., Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, , списку використаних джерел та літератури, а також додатків., Перший розділ під назвою «Методологія дослідження, історіографія, проблеми та джерельна база роботи» презентує теоретичне підґрунтя для, проведення дослідження згідно з поставленою метою. Даний розділ включає, в собі три підрозділи. Перший підрозділ «Методологія та методи, дослідження» зосереджується на методологічній основі роботи. Він містить, інформацію про методологічні принципи та методи, на основі яких було, здійснено опрацювання фактичного матеріалу. 3, Другий підрозділ «Стан наукової розробки проблеми» акцентує увагу, на лакунах в історіографії питання, які необхідно заповнити задля, підвищення об’єктивності результатів., Третій підрозділ «Джерельна база» передбачає аналіз різних груп, джерел, які сформували інформаційну основу роботи. Особливу увагу у, підрозділі приділено характеристиці джерел, що зберігаються в архівних, установах. Важлива особливість дослідження полягає у залученні джерел з, приватних колекцій Н. Г. Кисіль та М. С. Баршевського., Другий розділ під назвою «Генеза та перші покоління козацько-, старшинського роду Лизогубів» складається з двох підрозділів. Перший, підрозділ «Походження роду: легенди, фікції, факти» висвітлює соціальне та, географічне походження роду Лизогубів. У ньому піддано огляду усі можливі, версії, які можна виокремити на підставі введених до наукового обігу джерел., Другий підрозділ «Перші покоління роду у середовищі козацької старшини», у, свою чергу, розкрив ключові аспекти швидкого возвеличення Лизогубів по, досягненню ними елітарності. De facto, розглядалися виключно три покоління, , представники яких отримали впливові посади у суспільстві., Третій розділ під назвою «Нащадки Ю. Я. Лизогуба у суспільно-, політичному та соціокультурному житті на теренах України» презентує, найбільш складну частину дослідження. У зв’язку з тим, що козацько-, старшинський рід Лизогубів продовжили лише троє нащадків Ю. Я. Лизогуба,, кожен з яких отримав різні земельні володіння та маєтності для своїх, спадкоємців, розгляду було піддано три взаємопов’язані генеалогічні лінії, роду. Виходячи з логіки самого дослідження, третій розділ було поділено на, три підрозділи – відповідно до засновників трьох генеалогічних гілок. Отже,, перший підрозділ «Генеалогічна лінія Андрія Юхимовича Лизогуба» досліджує, внутрішньо- та зовнішньосімейні інтеракції, соціальні амбіції, а також, суспільно-політичні та соціокультурні впливи на соціум всередині найбільш, короткої генеалогічної лінії Лизогубів. Означена лінія мала лише два, покоління носіїв прізвища «Лизогуб», відповідно, самого засновника, його, дочок та сина Антона. На останньому дане відгалудження роду припинило, своє існування офіційно. Однак, в рамках гендерної історії було, прослідковано ціннісні орієнтири, які привнесли в інші родини дочки А. Ю., Лизогуба. Також було проаналізовано як це відображалося на взаємозв’язках, з представниками інших генеалогічних ліній Лизогубів. Другий підрозділ «, Генеалогічна лінія Якова Юхимовича Лизогуба» надає характеристику, найбільш впливовому на суспільно-політичні та соціокультурні процеси, генеалогічному відгалудженню козацько-старшинського роду, яке, нараховувало сім поколінь станом на початок ХХ ст. Означений підрозділ,, зокрема, досліджує ключові посади у політичній та військовій сфері, які, обіймали представники цієї лінії, а також пояснює яким чином вони впливали, на соціокультурну ситуацію в межах України. Особливого аналізу піддано, життєві шляхи генерального обозного Я. Ю. Лизогуба, полковника І. Я., Лизогуба, композитора та мецената І. І. Лизогуба, художника-аматора та, мецената А. І. Лизогуба, революціонера-народника Д. А. Лизогуба, а також 4, мецената та отаман-міністра уряду Української держави гетьмана П. П., Скоропадського Ф. А. Лизогуба. Розкриваються взаємозв’язки даної, генеалогічної гілки Лизогубів з мистецьким виміром формування української, культури. Третій підрозділ «Генеалогічна лінія Семена Юхимовича Лизогуба», зосереджує увагу на сім’ї засновника та шести поколіннях його нащадків., Незважаючи, що дана гілка Лизогубів була найбільш розгалудженою та, багатою, її дослідження відобразило втрату впливів її представників на соціум, від початку ХVIII до початку ХХ ст. Особливого аналізу було піддано життєві, шляхи бунчукового товариша С. Ю. Лизогуба та його синів., Для перших поколінь роду Лизогубів було характерне акумулювання, значної чисельності залежних селян, зокрема за рахунок збіднілих козаків, що, згодом призвело до їх закріпачення. У цьому відношенні вони не становили, винятку з-поміж козацько-старшинських родів XVIII ст., які у такий спосіб, намагалися закріпити своє привілейоване положення у соціумі Гетьманщини, та Російської імперії., У роботі з’ясовані ключові культурні трансмісії, які передавалися з, покоління у покоління роду Лизогубів. Якщо за доби Гетьманщини Лизогуби, надавали перевагу здобуттю освіти у Києво-Могилянській академії, то у ХІХ –, на початку ХХ ст. вони обирали Пажеський корпус, Санкт-Петербурзький, університет, Імператорське училище правознавства, Михайлівське Воронезьке, військове училище, Чугуївське піхотне юнкерське училище, Маріїнський, інститут шляхетних дівчат у Нижньому Новгороді, Вищі жіночі історико-, літературні та юридичні курси, тощо. Представникам роду Лизогубів була, також притаманна повага до фамільних традицій і народних звичаїв., Представники роду Лизогубів залишили помітний слід у, соціокультурному житті України. Я. Ю. Лизогуб вважається упорядником, цікавої пам’ятки пізнього українського літописання – так званого, «Лизогубівського літопису». Зацікавлення народною творчістю й історичним, минулим України М. В. Гоголю прищепила його бабуся з роду Лизогубів., Значний інтерес у контексті літературного процесу ХІХ ст. становить, перекладацька діяльність Я. І. Лизогуба. Заслуговують на увагу музичні твори, О. І. Лизогуба та І. І. Лизогуба, який вважається автором першої сонати для, віолончелі у романтичному стилі. Талановитим живописцем був А. І. Лизогуб,, який приятелював з Т. Г. Шевченком, Л. М. Жемчужниковим і Л. І. Глібовим., Ф. А. Лизогуб був безпосередньо причетний до створення та встановлення у, Седневі першого на території України пам’ятника Т. Г. Шевченку (скульптор, М. О. Гаврилко). Представники сьомого покоління генеалогічних ліній Я. Ю., Лизогуба та С. Ю. Лизогуба долучилися до формування освітньої, медичної та, театральної сфери України., За результатами проведеного дослідження було складено максимально, повний станом на сьогодні генеалогічний розпис роду Лизогубів, який, враховує 81 персону чоловічої статі та 83 особи жіночої статі, які від, народження мали прізвище Лизогуб., Ключові слова: Лизогуби, рід, Україна, нова сімейна історія,, суспільно-політичне життя, соціокультурне життя.