Цю книжку ми перевидаємо так, як задумував її Ярослав: ті самі вірші, ті самі репродукції з картин… Останню книжку при його житті. Весь невеликий тираж розійшовся швидко, що дуже тішило автора. А потім, коли його вже не було з нами, почали коїтись дивні речі: телефонували люди з різних кінців України, говорили, що його поезія для них – відкриття. І… хотіли 6 мати збірку. Найпершим – Іван Марчук, наш давній друг, – оповідав, як «частує» людей, що приходять до його майстерні, цими поетичними перлами, говорив, що окрім Шевченка читає Павуляка та ще кількох українських поетів. Павулякові вірші – найчастіше. Останньою краплею, що змусила таки мене взятися за перевидання книжки, був дзвінок з Кіровоградщини – чоловік конче хотів мати Славкову збірку., Серед пишучих людей є поети чи… ПОЕТИ. Думаю, Ярослав безперечно відноситься до останніх. Мені б дуже хотілося, щоб його Поезія, яка вже Є, перейшла в категорію Буде. Буде дарувати радість, захоплення, часом – здорову злість до життя, що перероджується у силу та дію. Це мій скромний дар світлій пам яті про поета, мого чоловіка і просто «Великої дитини» (як точно означив його Іван Марчук).
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0