ПетренкоЦеунова, О. Театральна культура Києва епохи Бароко як засіб національного самови, раження та втілення колоніального становища. Сіверянський літопис. 2023. № 4. С. 150–155. DOI:, 10.58407/litopis.230413., У статті розглянуто різні за жанром зразки театральної культури Києва барокової доби з по-, гляду співвідношення поетики та політики. Мета дослідження полягає у вивченні телеології та, прагматики творення драматичних текстів української літератури Бароко. Методологія базова-, на на концепції наративної ідентичності міста з використанням елементів міфокритики, нового, історизму, постколоніальної критики та політичної антропології. Наукову новизну зумовлює по-, гляд на знакові панегірики, декламації та зразки шкільної драми в історико-культурному контексті, їхнього творення й функціонування, внаслідок чого доведено роль театру у формуванні наративної, ідентичності Києва доби Бароко. Опрацьований матеріал дає змогу зробити такі висновки: теат-, ральність є невід’ємним складником міського простору в XVIІ–XVIII ст. У театралізованому прос-, торі міста, що ставав сценою для барокової драми, спільно діяли алегоричні та політичні персона-, жі, а самі вистави, навіть набуваючи карнавальних рис, поруч із релігійним змістом, втілювали ме-, ту сакралізації світської влади. Від XVIІ до поч. XVIІІ ст. українські книжники говорили про себе із, самодостатньої позиції, натомість із посиленням російської експансії міський колоніалізм співіс-, нує з місцевою самобутністю. Розгляд театральної культури крізь призму наративної ідентичнос-, ті демонструє, як прояви національного менталітету в протистоянні імперській асиміляції форму-, вали «уявлену спільноту»., Ключові слова: театр, шкільна драма, панегірик, бароко, українська література, наративна, ідентичність.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0