Державно-правові реформи в Австрії у 40–90 роках XVIII ст.

Ковальчук І. В. Правові основи організації і діяльності крайових, судів у Галичини в складі Австрії та Австро-Угорщини (1850–1918 рр.)., – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктор філософії за, спеціальністю 081 «Право» (галузь знань – 08 «Право»). – Львівський, національний університет імені Івана Франка; Львів, 2021., У дисертації на підставі аналізу нормативно-правових актів, чинних на, території Галичини у досліджуваний період, наукової літератури, архівних, документів та інших писемних джерел комплексно досліджено правові, основи організації і діяльності крайових судів у Галичиниі в складі Австрії та, Австро-Угорщини (1850–1918 рр.)., У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення, історичного досвіду організації і діяльності крайових судів у Галичині в, складі Австрії та Австро-Угорщини (1850–1918 рр.). Дослідження цієї, важливої наукової проблеми надало можливість обґрунтувати авторське, концептуальне бачення головної тенденції розвитку в Галичині наприкінці, XVIII – середини ХІХ ст. австрійської судової влади та європейських, правових традицій. Саме наприкінці XVIII ст. в руслі реалізації австрійської, політики освіченого абсолютизму було сформовано суд як важливий, державно-правовий інститут, який характерний до романо-германської, правової сім’ї. Суд, як головний орган судочинства, став об’єктивно, необхідним компонентом механізму охорони і захисту прав та інтересів, людини у досліджуваний період., Наголошено, що наприкінці XVIII – середини ХІХ ст. під впливом, політичних та соціально-економічних трансформацій австрійська правова, система та судочинство зазнали крдаинальних змін у напрямку централізації,, систематизації, лібералізації судового процесу й поступового відокремлення, суду від адміністрації. Ці зміни були спрямовані на створення ефективного, механізму абсолютистської держави. Впроваджувані зміни ґрунтувалися на, 3, просвітницьких концепціях природного права, філософсько-правових ідеях, справедливості й суспільної користі. Для Галичини це також означало, відмову від пережитків середньовіччя, зокрема, домініального і станового, принципу судочинства., З’ясовано, що створення крайових судів у Галичині стало результатом, політичних змін та реформування судової системи Австрійської імперії, внаслідок революції 1848–1849 рр. Основи нового австрійського судоустрою,, який з невеликими змінами діяв до завершення Першої світової війни, були, закладені в імператорському «Положенні про суди» 1849 р. Саме тоді, впроваджено уніфіковану триступеневу організацію судоустрою: повітові, одноосібні, крайові (окружні) колегіальні та вищі крайові суди. Крім того,, етапними моментами в історії судоустрою в імперії Габсбурґів можна, вважати ухвалення Австрійської конституції 1867 р. з подальшим, відокремленням судочинства від адміністрації та запровадження з 1873 р., при крайових судах судів присяжних, що значно демократизувало, австрійську державно-правову систему., Конкретизовано, що у середині 1850-х років на території Галичини і, Буковини було створено дев’ять крайових судів. Діяльність з розгляду справ, по суті крайові суди у Галичині розпочали з 29 вересня 1855 р. Унаслідок, змін 1853–1855 рр. назва “крайовий” збереглася лише за судами у Львові та, Кракові; інші стали називатися “окружними”, але зважаючи на їхню, предметну компетенцію, їх ототожнювали. У зв’язку з інтенсивним, розвитком, насамперед соціально-економічних відносин у Галичині,, особливо після революції та скасування кріпосного права, активізувалася, торгівля, цивільний обіг, укладалося багато цивільно-правових договорів, тощо. Проте одночасно виникали цивільно-правові та інші суперечки, що, викликало необхідність створити у коронному краї Галичини і Володимирії, додатково крайові суди. До початку ХХ ст. кількість крайових судів у, Галичині зросла до 19-ти: 12 – для Східної Галичини і Буковини та 7 – для, Західної Галичини., 4, Встановлено, що крайові (окружні) виступали судами другої інстанції, для апеляцій на рішення повітових судів та судами першої інстанції у, визначеному окрузі при розгляді кримінальних та цивільних справ, вартість, предмету спору яких складала понад 1 тис. корон. Крайові суди в Галичині,, як суди першої інстанції, розглядали: цивільні справи – сімейні спори,, опікунські справи, справи про поновлення у правах, усиновлення,, успадкування згідно із заповітами; кримінальні справи – справи про, порушення державних законів, антиурядову діяльність, організацію, нелегальних товариств, вбивства, грабежі, підпали, випадки образи честі й, гідності імператора або ж його родини. Спори гірничого, торговельного і, вексельного характеру, незалежно від ціни предмету спору, розглядали, спеціальні сенати лише декількох крайових (окружних) судів у Галичині. У, провадженні крайових судів у Галичині переважали цивільні справи,, пов’язані з майновими і земельними суперечками, а серед кримінальних –, справи про політичні злочини, крадіжки, фальшування грошей і документів,, заподіяння тілесних ушкоджень., Показано, що крайові суди у Галичини діяли як колегіальні судові, органи й розглядали цивільні справи у кількості трьох, а кримінальні –, чотирьох суддів. Суддею крайового суду могла бути особа з юридичною, освітою, яка склала відповідні фахові екзамени. Крайові (окружні) суди, складалися з президентів, віце-президента (або віце-президентів), суддів,, помічників, ад’юнктів. У керівництві крайовими судами у Галичині, абсолютно переважали судді польської національності. Як допоміжний орган, при крайових судах функціонували канцелярії, у штаті яких числилися, директор, старший начальник канцелярії, канцеляристи, виконавчі урядники,, асистенти, офіціали. Крайові суди поділялися на цивільний і кримінальний, сенати (відділи), внутрішні повітові суди, промисловий суд. У віданні, крайових судів також перебували крайова табуля, сенат у торгівельних, справах, судова канцелярія для ведення діловодства, відділ цивільно-судових, депозитів, управління в’язницями, санітарно-медична служба., 5, З’ясовано, що діяльність крайових судів у Галичині спрямовувалася на, забезпечення правопорядку і дотримання законності. Свідченням цього стали, контроль за функціонуванням в’язниць в окрузі їхньої відповідальності,, існування при крайових судах відділень державної прокуратури,, адвокатських палат і нотаріату., Досліджено, що на крайові суди у Галичині покладалася функція, контролю, а фактично внутрішнього контролю над діяльністю самого суду і, установ, які діяли при ньому – Адвокатська палата, Нотаріальна палата., Важливим елементом контролю був нагляд над станом утримання в’язнів в, окрузі відповідальності суду. У випадку Східної Галичини – це львівські і, одна станіславівська в’язниці. Контролююча функція була безпосередньо, пов’язана з дисциплінарною діяльністю крайових судів. Ще однієї важливою, функцією крайових судів у Галичині був апеляційний розгляд для судів, першої інстанції у цивільних справах (для кримінальних таким органом був, Вищий крайовий суд у Львові)., Розкрито, що упродовж діяльності крайових судів у Галичині (1850-, 1918 рр.) спостерігалася тенденція до обмеження принципу незалежності, суддів, що знайшло закріплення в австрійському законодавстві. Це, виявлялося, зокрема, при формуванні суддівського корпусу крайових судів у, Галичині, важливим критерієм якого була політична благонадійність,, призначенні та переведенні суддів на інше місце роботи (або на пенсію), так, званих чистках суддівських кадрів. Встановлено, що до керівного складу, крайових судів у Галичині суддів українського походження не допускали., Порушувалися права українців захищати свої права рідною мовою під час, судового розгляду., Ключові слова: крайові суди, судова система, суд, судді, цивільне, судочинство, кримінальне провадження, апеляції, Австрійська імперія,, Австро-Угорська імперія, Галичина.