Правовий статус суб’єктів трудових правовідносин у сфері охорони праці

Пікуль В.П. Правовий статус суб’єктів трудових правовідносин у сфері, охорони праці. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення, (081 – Право). – Східноукраїнський національний університет імені, Володимира Даля. – Київський національний університет імені Тараса, Шевченка. – Київ, 2019., Дисертацію присвячено системному та ґрунтовному аналізу, особливостей правового регулювання статусу суб’єктів трудових, правовідносин у сфері охорони праці. У роботі досліджено вплив глобалізації, на реформування відносин у сфері охорони праці, проаналізовано сучасний, стан правового регулювання окресленої сфери дослідження, виокремлено, напрями його розвитку, здійснено класифікації суб’єктів трудових відносин у, сфері охорони праці, визначено їх правову категорію., Зазначається, що нормативно-правові акти у сфері правового, регулювання охорони праці приведені у відповідність з міжнародно-, правовими джерелами. У той же час, стрімкі зміни сьогодення, суворі вимоги, сучасності, пов’язані з переходом на нові етапи розвитку, вимагають, невідкладних змін та вдосконалення існуючого нормативно-правового базису, майже за всіма напрямами функціонування держави та життєдіяльності, суспільства., Встановлено, що під суб’єктами соціально-трудових правовідносин у, сфері виробництва й охорони праці переважно виступають фізичні або, юридичні особи, які здійснюють діяльність, направлену на забезпечення та, реалізацію норм із охорони праці. З метою проведення характеристики, суб’єктів соціально-трудових правовідносин у сфері виробництва й охорони, праці виділяються притаманні їм специфічні ознаки, до яких слід віднести: 3, 1) суб’єкти є особами, які здійснюють діяльність, спрямовану на, забезпечення та реалізацію норм у сфері охорони праці; 2) наділені, правосуб’єктністю: правоздатністю (здатністю мати права та виконувати, обов’язки) та дієздатністю (здатністю самостійно реалізовувати права та, обов’язки у сфері охорони праці, створювати для працівників належні й, безпечні умови праці); 3) суб’єкти можуть бути учасниками правовідносин, щодо охорони праці лише на підставі норм, визначених спеціальними, нормативно-правовими актами; 4) суб’єкти мають домінуюче становище у, системі учасників трудових правовідносин – представляють державу та, реалізують політику у сфері охорони праці; 5) суб’єкти мають право, притягнути правопорушника до юридичної відповідальності; 6) суб’єкти, мають передбачені законодавством контрольно-наглядові повноваження, щодо охорони праці; 7) діяльність суб’єктів має безперервний характер, (зобов’язані постійно контролювати трудовий процес)., На підставі аналізу поняття «суб’єкти охорони праці» та притаманних, лише їм ознак проведена класифікація суб’єктів охорони праці. Досліджуючи, це питання, в першу чергу, необхідно звернутися до формально визначеної,, але офіційно не закріпленої законодавчої класифікації суб’єктів охорони, праці. До неї належать: 1) на рівні держави: а) державні органи управління, охороною праці (Кабінет Міністрів України, Державна служба України з, питань праці, міністерства і інші органи центральної влади, місцеві державні, адміністрації та органи місцевого самоврядування); б) державні органи з, нагляду і контролю за охороною праці (Державна служба України з питань, праці, Державна інспекція ядерного регулювання України, Державна служба, України з надзвичайних ситуацій, Державна санітарно-епідеміологічна, служба України); 2) на рівні підприємства: а) власник (роботодавець) або, уповноважений ним орган; б) служба з охорони праці; в) комісія з питань, охорони праці; г) керівники відповідних структурних підрозділів, підприємства; 3) на рівні громадського контролю: а) працівник; б) професійні, спілки, їх об’єднання в особі виборних органів та представників (у разі 4, відсутності профспілки – уповноважена найманими працівниками особа з, питань охорони праці); в) уповноважений трудового колективу з охорони, праці на підприємстві., Акцентується увага на тому, що роботодавець, на відміну від, працівника, є більш універсальним суб’єктом трудового права у сфері, охорони праці, оскільки бере участь не лише у власне трудових відносинах, (індивідуальних), а й у колективно-трудових та інших правовідносинах, що, тісно пов’язані з трудовими. На підставі аналізу вказано, що «роботодавець», – це юридична або фізична особа, яка володіє трудовою правосуб’єктністю та, відповідно до законодавства на підставі укладення трудового договору, використовує найману працю інших фізичних осіб. Наголошено на тому, що, дієздатність роботодавця у сфері охоронних правовідносин збігається у часі з, настанням правоздатності., Зазначається, що проблемами нормативно-правового регулювання, діяльності системи суб’єктів трудових відносин у сфері охорони праці є:, 1) трактування визначення поняття охорони праці та галузі правового, регулювання цієї сфери; 2) відсутність інституту трудового права, який би в, широкому його розумінні був спрямований на охорону праці і збереження, життя і здоров’я працівників; 3) забезпечення права на належні, безпечні та, здорові умови праці здійснюється не лише нормами трудового права. З, охороною праці тісно пов’язана також низка правових норм, що належать до, інших галузей права; 4) визначення обсягу та змісту інституту охорони праці;, 5) психологічний тиск на працівника в процесі виконання трудових, обов’язків; 6) високий рівень неофіційного працевлаштування в Україні;, 7) великий масив і застарілість нормативного забезпечення у сфері охорони, праці., Аргументовано доводиться необхідність запровадження солідарної, відповідальності страхового фонду і роботодавця шляхом введення податку, на травми. Отримані гроші можуть використовуватися для виплат, працівникам або для підтримки досліджень в питаннях охорони праці., Існують ще два способи зниження виробничого травматизму:, 1) стимулювання працівників стосовно уникнення травмування (відповідно,, роботодавцям слід подбати про належну мотивацію працівників до безпечної, праці), оскільки не лише роботодавці, але й працівники повинні, усвідомлювати, що і вони несуть відповідальність за виробничий травматизм,, тому знання з безпеки та охорони праці їм необхідні для уникнення травм;, 2) стимулювання підприємств шляхом встановлення знижок і надбавок до, страхових тарифів з метою мінімізації професійних ризиків., Ключові слова: охорона праці, працівник, сфера охорони праці,, суб’єкти охорони праці, трудова діяльність, безпека і гігієна праці, трудові, відносини.