Стаття «Українська тематика в документах чеських громадянських ініціатив (друга половина 1980-х рр.)» // Андрій СлесаренкоРуслан Постоловський

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 29: Міжвідомчий збірник наукових праць. – К.: Інститут історії України НАН України, 2020., У статті автори проаналізували присутність та зміст української тематики в документах чеських громадянських ініціатив другої половини 1980-х років. Розвиток громадянських ініціатив став каталізатором активізації суспільно-політичного життя в Чехословаччині. Зростала не лише кількість учасників громадянських ініціатив, але й відбувалася політизація їхніх програм. У низці програмних заяв цих угруповань чи їхніх представників відкидався принцип так званої керівної ролі компартії як невідповідний принципу рівноправності громадян і кодексу громадянських і політичних прав., Джерельну основу дослідження складають документи та матеріали правозахисників, активістів, вперше оприлюдені у самвидавничих виданнях, бюлетенях незалежних чеських громадянських ініціатив: «Інформаце о Хартє 77» (“Informace o Chartĕ 77”), «Зправа віходноевропске інформачні агентури» (“Zprava vychodoevropske informačni agentury”) та «Бюлетені незавіслего міровего сдружені – Ініціатіви за демілітарізаці сполечності» (“Bulletin nezavisleho miroveho sdruženi – Iniciativy za demilitarizaci společnosti”). Визначено, що українська тема представлена у двох документах правозахисного об’єднання Хартії 77: документі «До аварії на Чорнобильській електростанції» (6 травня 1986 р.) й телеграмі чехословацьких правозахисників до Львова, адресованій групі «Довіра» (22 квітня 1989 р.). Чеська «Незалежна мирна співдружність – ініціатива за демілітаризацію суспільства» та українська, львівська, група «Довіра» обмінялися листом і телеграмою солідарності. Інформаційними приводами створення документів слугували чорнобильська катастрофа – техногенна аварія всесвітнього масштабу – та брутальний розгін мирної передвиборчої маніфестації у Львові., Документи чеських правозахисників і пацифістських активістів закцентували увагу громадськості на пізньорадянських реаліях – відсутності/приховуванні владою інформації від суспільства щодо радіоактивного забруднення та черговому порушенні прав людини в радянській Україні.