На підставі аналізу змісту та структури каталогів,, путівників, описів, альбомів колекцій українських музеїв та приватних, збірок кінця ХІХ – початку ХХ століття автором статті встановлено дві, особливості української музеографії зазначеного періоду. По-перше,, наявність термінологічного плюралізму щодо назв музейних видань:, «каталоги» подано як «списи» (списки) предметів; «огляди» фігурують під, титулами «описанніє», «опись»; «путівники» означені також як, «провідники» або «вказівники». По-друге, змішаний характер більшості, публікацій, а саме: тяжіння деяких каталогів та описів за стилістикою або, структурою до путівників чи альбомів. Зважаючи на це, автором статті, встановлено елементи подібності, а також представлено еталонні або, домінантні риси кожного виду видань. Зʼясовано, що каталоги визначає, наявність переліку-опису предметів колекції та розміщена окремим, додатком рівноцінна ілюстративна частина. Описам притаманна, комбінація оповідного тексту із переліком-описом та ілюстраціями (якщо, вони є) на другорядному місці або у формі супроводжуючого матеріалу., Альбоми акцентують увагу на ілюстрацію. Путівники відзначаються, наявністю фраз-орієнтирів у експозиційному просторі. З урахуванням, класифікаційних рис запропоновано варіант систематизації названої, частини музеографічних джерел за змістом і структурою подачі, інформації в такий версії: каталоги повної колекції, каталоги частини, колекції (постійних експозицій, тимчасових виставок, персональних, виставок, виставок на археологічних зʼїздів); описи-каталоги, описи-, путівники; альбоми еталонного типу, альбоми-описи, анотовані альбоми;, путівники мистецькими експозиціями, путівники по залах з, етнографічними та археологічними колекціями, путівники експозиціями, просто неба.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0