З другої половини ХІХ століття на українських теренах набуває поширення новий вид наукової публіцистики – музейні видання, коло яких складали каталоги, описи, путівники, альбоми, звіти, програми, монопублікації. Оприлюднені типографським способом пам’ятки одразу ставали джерелами проведення предметних атрибуцій, а також базою досліджень історії музейної справи, пам’яткоохоронної діяльності. Проте, «в тіні» залишилась ще одна інформативна роль музеографічних публікацій – їх образотворча і описова складові виявились потужним джерелом для мистецьких проектів. Таку функцію автор розглядає в даній роботі на прикладі трьох видань кінця ХІХ ст.: «Звіт Городоцького музею Волинської губернії барона Штейнгеля» (1898), «Каталог предметів малоросійської старовини та рідкостей» (музей В.В.Тарновського, 1893), «Опис колекції народних писанок» (музей К.М.Скаржинської, 1899).
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0